Відмінності між версіями «Жалісний»
| (не показані 5 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Жалісний. '''См. '''Жалісливий. ''' | + | '''Жалісний. '''См. '''Жалісливий. ''' Жалісли́вий и жа́лісний, а, е. 1) Сострадательный, сердобольный. Матусенька жаліслива добре пестувала мене. Кв. 159. Оком жалісним на них дивитись стали. К. Псалт. 247. 2) Жалобный, грустный. Жалісливі пісні. КС. 1882. X. 185. 3) Возбуждающій сожалѣніе, достойный сожалѣнія. (Іродови воїни) діти стинали, ні жодному не пробачали. Жалостнії матки плачуть. Чуб. III. 374. |
[[Категорія:Жа]] | [[Категорія:Жа]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ЖА́ЛІСНИЙ(про слова, голос, погляд тощо — який виражає почуття жалю, сповнений жалю) ЖА́ЛІСЛИВИЙ, ПЛА́ЧНИЙ, ЖАЛКИ́Й рідше, ЖА́ЛЬНИЙ рідше. Кінчалася пісня, слова жалібнії змінилися в слово потіхи (Леся Українка); А панотець тим часом нарікав жалісним голосом, що його так нога болить (Лесь Мартович); Олександра Василівна помітила це й посміхнулася жалісливою посмішкою прощення (О. Довженко); Матка під кряжем стояла, плачним гласом вимовляла (Б. Грінченко); Іще довго Горпина чула дитячий плач, жалкий та болісний (Марко Вовчок); Дівчата поставали, привіталися, жальними очима дивилися Маркові вслід (К. Гордієнко). | |
| + | |||
| + | Жалісливий. 1. Схильний до жалості, співчуття; який виражає жалість, співчуття: жаліслива людина, жалісливе серце, жалісливий голос, жалісливе слово. 2. Сповнений суму, співчуття: жалісливий докір, жалісливий погляд. | ||
| + | |||
| + | ЖАЛІСНИЙ, а, е. 1. Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. В голосі Кузьмича почулися жалісні, благальні нотки (Руд., Вітер.., 1958, 218); Знову долинув до нього протяжний жалісний звук.. Десь зовсім недалеко стогнала людина (Донч., III, 1956, 236); // Сповнений суму; сумовитий, журливий. В її голосі почулася дрижача жалісна нотка, бо в її вдачі було багато природженої журливості (Н.-Лев., IV, 1956, 107); [1 дівчина:] Така жалісна [пісня], аж плакати хочеться (Фр., IX, 1952, 94). | ||
| + | |||
| + | 2. Схильний до співчуття; співчутливий. Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Мирний, II, 1954, 80) | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жалісний4.04.2024.jpg|x140px]] |
| − | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Фотожалісний4.04.2024.jpg|x140px]] | |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |
| − | + | ||
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| − | ==Див. також== | + | ==Див. також (цікаві факти)== |
| + | Почуття жалості і співчуття багато в чому схожі, але між ними є і суттєві відмінності, важливо розібратися, в чому саме вони полягають. | ||
| + | Співчуття по відношенню до інших людей – це здатність точного визначення їх емоційного стану. Уміння незалежно від обставин діяти так, щоб не нашкодити оточуючим. Людина, що викликає жалість, розписується у власній слабкості та деякої «ущербності», його страждання констатуються з деякої відстані. Це почуття супроводжується деструктивної енергією, показує нездатність іншого самостійно подолати непросту ситуацію, визнання за ним жертовної позиції. | ||
| + | В жалю присутня домішка переваги. Той, хто викликає її, сприймається як невдаха. Не варто жаліти когось- це почуття деструктивно. Від нього віє зарозумілістю, воно надає руйнівну дію і на те, що шкодує, і на того, хто його викликає. | ||
| + | Чим же відрізняється жалість, співчуття? | ||
| + | Жалість не містить співчуття, а у співчутті воно присутнє, спонукаючи надавати допомогу іншому в подоланні його страждань. | ||
| + | Ключова різниця між цими почуттями полягає в тому, що одне руйнівно, а друге творчо. | ||
| + | Жалість має відношення виключно на жаль, а співчуття націлена на сприяння в подоланні сформованих незавидних обставин. | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | https://1683.slovaronline.com/997-%D0%B6%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%B9 | ||
| + | https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B6%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%B9 | ||
| + | |||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія: Слова 2024 року]] |
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] |
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет журналістики]] | ||
Поточна версія на 12:40, 19 квітня 2024
Жалісний. См. Жалісливий. Жалісли́вий и жа́лісний, а, е. 1) Сострадательный, сердобольный. Матусенька жаліслива добре пестувала мене. Кв. 159. Оком жалісним на них дивитись стали. К. Псалт. 247. 2) Жалобный, грустный. Жалісливі пісні. КС. 1882. X. 185. 3) Возбуждающій сожалѣніе, достойный сожалѣнія. (Іродови воїни) діти стинали, ні жодному не пробачали. Жалостнії матки плачуть. Чуб. III. 374.
Зміст
Сучасні словники
ЖА́ЛІСНИЙ(про слова, голос, погляд тощо — який виражає почуття жалю, сповнений жалю) ЖА́ЛІСЛИВИЙ, ПЛА́ЧНИЙ, ЖАЛКИ́Й рідше, ЖА́ЛЬНИЙ рідше. Кінчалася пісня, слова жалібнії змінилися в слово потіхи (Леся Українка); А панотець тим часом нарікав жалісним голосом, що його так нога болить (Лесь Мартович); Олександра Василівна помітила це й посміхнулася жалісливою посмішкою прощення (О. Довженко); Матка під кряжем стояла, плачним гласом вимовляла (Б. Грінченко); Іще довго Горпина чула дитячий плач, жалкий та болісний (Марко Вовчок); Дівчата поставали, привіталися, жальними очима дивилися Маркові вслід (К. Гордієнко).
Жалісливий. 1. Схильний до жалості, співчуття; який виражає жалість, співчуття: жаліслива людина, жалісливе серце, жалісливий голос, жалісливе слово. 2. Сповнений суму, співчуття: жалісливий докір, жалісливий погляд.
ЖАЛІСНИЙ, а, е. 1. Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. В голосі Кузьмича почулися жалісні, благальні нотки (Руд., Вітер.., 1958, 218); Знову долинув до нього протяжний жалісний звук.. Десь зовсім недалеко стогнала людина (Донч., III, 1956, 236); // Сповнений суму; сумовитий, журливий. В її голосі почулася дрижача жалісна нотка, бо в її вдачі було багато природженої журливості (Н.-Лев., IV, 1956, 107); [1 дівчина:] Така жалісна [пісня], аж плакати хочеться (Фр., IX, 1952, 94).
2. Схильний до співчуття; співчутливий. Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Мирний, II, 1954, 80)
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також (цікаві факти)
Почуття жалості і співчуття багато в чому схожі, але між ними є і суттєві відмінності, важливо розібратися, в чому саме вони полягають. Співчуття по відношенню до інших людей – це здатність точного визначення їх емоційного стану. Уміння незалежно від обставин діяти так, щоб не нашкодити оточуючим. Людина, що викликає жалість, розписується у власній слабкості та деякої «ущербності», його страждання констатуються з деякої відстані. Це почуття супроводжується деструктивної енергією, показує нездатність іншого самостійно подолати непросту ситуацію, визнання за ним жертовної позиції. В жалю присутня домішка переваги. Той, хто викликає її, сприймається як невдаха. Не варто жаліти когось- це почуття деструктивно. Від нього віє зарозумілістю, воно надає руйнівну дію і на те, що шкодує, і на того, хто його викликає.
Чим же відрізняється жалість, співчуття? Жалість не містить співчуття, а у співчутті воно присутнє, спонукаючи надавати допомогу іншому в подоланні його страждань. Ключова різниця між цими почуттями полягає в тому, що одне руйнівно, а друге творчо. Жалість має відношення виключно на жаль, а співчуття націлена на сприяння в подоланні сформованих незавидних обставин.
Джерела та література
https://1683.slovaronline.com/997-%D0%B6%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%B9 https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B6%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%B9
