Відмінності між версіями «Туркеня»
(не показані 11 проміжних версій ще одного учасника) | |||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | |||
+ | '''Туркеня, турки́ня''', ні, ж. | ||
+ | |||
+ | 1) Турчанка. У туркені на тім боці хата на помості. Шейк. | ||
+ | |||
+ | 2) Родъ крупныхъ сливъ. Шейк. Ум. Туркенька, туркененька, турки́нонька. АД. І. 291. | ||
+ | |||
+ | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 296. | ||
+ | |||
+ | '''ТУРКЕ́НЯ''' див. ту́рки. | ||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 327. | ||
+ | |||
+ | == Правильне вживання слова == | ||
+ | |||
+ | '''Як краще сказати: турчанка чи туркеня?''' | ||
+ | |||
+ | Від етнонімів грек, німець, турок в українській мові є паралельні утворення для називання жінок: грекиня – гречанка, німкеня – німка, туркеня – турчанка. У засобах масової інформації, наголошує мовознавець Олександр Пономарів, переважають форми на -ка. Однак давнішу традицію мають форми на -еня (-иня): «Пасажирів мало: в 1-му класі ні одного, в 2-му, окрім мене, ще одна молоденька грекиня та двоє росіян» (Леся Українка); «Сидів він зимовником серед дикого степу на Низу, взявши собі за жінку бранку туркеню» (Панько Куліш). У словнику за редакцією Бориса Грінченка з утворень на -ка є лише німка як другорядний варіант до німкеня; гречанки й турчанки немає. Виходить, нам теж треба віддавати перевагу питомим українським формам грекиня, німкеня, туркеня. | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Туркеня 1534.jpeg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Туркеня 1535.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Туркеня 1539.jpg|x140px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Туркеня 1540.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Рядок 17: | Рядок 36: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
+ | https://www.youtube.com/watch?v=3i_nJb66NNs | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Рядок 22: | Рядок 42: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
+ | [[Категорія:Слова 2024 року]] | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] | ||
− | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет журналістики]] |
Поточна версія на 08:39, 19 квітня 2024
Туркеня, турки́ня, -ні, ж. 1) Турчанка. У туркені на тім боці хата на помості. Шейк. 2) Родъ крупныхъ сливъ. Шейк. Ум. Туркенька, туркененька, турки́нонька. АД. І. 291.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Туркеня, турки́ня, ні, ж.
1) Турчанка. У туркені на тім боці хата на помості. Шейк.
2) Родъ крупныхъ сливъ. Шейк. Ум. Туркенька, туркененька, турки́нонька. АД. І. 291.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 296.
ТУРКЕ́НЯ див. ту́рки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 327.
Правильне вживання слова
Як краще сказати: турчанка чи туркеня?
Від етнонімів грек, німець, турок в українській мові є паралельні утворення для називання жінок: грекиня – гречанка, німкеня – німка, туркеня – турчанка. У засобах масової інформації, наголошує мовознавець Олександр Пономарів, переважають форми на -ка. Однак давнішу традицію мають форми на -еня (-иня): «Пасажирів мало: в 1-му класі ні одного, в 2-му, окрім мене, ще одна молоденька грекиня та двоє росіян» (Леся Українка); «Сидів він зимовником серед дикого степу на Низу, взявши собі за жінку бранку туркеню» (Панько Куліш). У словнику за редакцією Бориса Грінченка з утворень на -ка є лише німка як другорядний варіант до німкеня; гречанки й турчанки немає. Виходить, нам теж треба віддавати перевагу питомим українським формам грекиня, німкеня, туркеня.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
https://www.youtube.com/watch?v=3i_nJb66NNs