Відмінності між версіями «Охвіра»

Поточна версія на 13:03, 18 квітня 2024

Охвіра, -ри, ж. Жертва. Яка віра, така й охвіра. Ном. № 4.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОХВІРА = ЖЕРТВА

1. За релігійними обрядами деяких народів — предмет або жива істота, яких приносили як дар богам. [Гелен:] Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Леся Українка, II, 1951, 308); У річкових вирах, на думку слов'ян, жив водяник, якого перед початком ловіння риби вони старались задобрити принесенням жертви (Історія СРСР, I, 1956, 35).

2. Добровільний внесок у вигляді грошей або яких-небудь предметів на користь когось, чогось; пожертвування. Полтавському губернському земству дозволено збирати жертви на пам'ятник у Києві великому Кобзареві України (Панас Мирний, V, 1955, 313).

3. Той, хто загинув від нещасного випадку, від руки ворога і т. ін. Велика боротьба праці проти капіталу коштувала безлічі жертв робітникам усіх країн (Ленін, 7, 1949, 173); Вже внесли труп. Це був юнак з чорними вусиками і довгими віями — жертва автомобільної катастрофи (Олесь Донченко, I, 1956, 371); // Той, над ким знущаються, проявляють насилля. Поліцай зупиняється, чекає відповіді і шалено б'є нагайкою по столі. Лунає стогін жертви (Юрій Яновський, IV, 1959, 217); Усі в'язні вже стояли рядами в коридорі, і Менгель, блискаючи скельцями пенсне, тикав пальцем в обрану жертву (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 201); // Про людей, тварин або комах, що перебувають у лапах хижака, у клітці, у сітці і т. ін. Страшенно скрикнула нещаслива жертва; захрустіли кості під медведячими зубами (Іван Франко, VI, 1951, 16); Удави не отруйні, але, нападаючи на свою жертву, обвивають її, душать і ковтають цілком (Фізична географія, 5, 1956, 148); // перен., кого, чого. Той, хто переживає, терпить різні неприємності від кого-, чого-небудь. Залякана сільська дитина, нечесана, погано одягнена, стає жертвою школярів і грубих, неосвічених учителів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 27); Жертва Булгакового темпераменту мала досить жалюгідний вигляд (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 31).

• Понести великі жертви — втратити багато людей. Великі жертви поніс словацький народ у минулій війні (Радянська Україна, 28.VIII 1959, 4); Потребувати (вимагати) жертв (жертви) — необхідно переживати які-небудь труднощі, нести втрати людей і т. ін. [Острожин:] А треба, знаєте, ще скінчити фейлетон; гулянки гулянками, а велике колесо цивілізації потребує своєї жертви... (Леся Українка, II, 1951, 15); В осінній пустці, що облягала село, чулось зловісне дихання якогось лиха, щось невблаганне, неминуче, жорстоке і вимагало жертв (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 97).

4. Відмова від особистих прав, вигод і т. ін.; самопожертвування. [Кассандра:] Брате, не знаєш ти ціни жіночим жертвам (Леся Українка, II, 1951, 281); — Ти рисуєшся, — враз вигукнула Ніна, — бо... бо це нікому не потрібна жертва! (Олесь Донченко, V, 1957, 469).

• Віддавати (віддати, приносити, принести) в жертву чому — відмовлятися від когось, чогось, пожертвувати Ким-, чим-небудь задля когось, чогось іншого, позбуватися когось, чогось. [Орест:] Хто любить, той не віддасть любого в жертву мертвій теорії, мріям кабінетним (Леся Українка, II, 1951, 59); На цей берест видерся Кузька. Для цього він приніс у жертву свої нові штани (Олесь Донченко, VI, 1957, 13); Ніколи не зітруться в пам'яті нашого народу найглибша повага й безмежна вдячність тим, хто приніс у жертву свою кров і життя (Максим Рильський, III, 1956, 56); Іти (піти) на жертву — відмовлятися від особистих вигод задля кого-, чого-небудь. Ліза не помилилася відносно сестри — вона не могла піти на таку жертву (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 33); Ні перед якими жертвами не спинятися (не спинитися) — бути здатним і готовим нести великі втрати, відмовлятися від особистих прав, вигод і т. ін. Ні перед якими жертвами не спинявся російський пролетаріат, щоб звільнити все людство від ганьби царської монархії (Ленін, 21, 1950, 14); Приносити (принести) жертву — зробити що-небудь заради когось, чогось. Після таких спектаклів я верталася додому зовсім розбитою, втомленою, знеохоченою і вже не тямила, навіщо і кому принесла я жертву (Леся Українка, III, 1952, 704).

Ілюстрації