Відмінності між версіями «Галівник»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | + | ГАЛІВНИК, а, ч. , діал. 1. Канат, за допомогою якого пересувається пором. | |
| + | 2. У давнину - робітник, що тягнув кодолою судно; бурлак. | ||
| − | + | * Десь протягло співали півні і долітали журливі співи галівників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 226); | |
| − | + | * У порівн. Жорно було надзвичайно важке. Томаш ледве мів зрушити його, налягаючи на нього всім тілом, як галівник на своє тягло (Тулуб, Людолови, II, 1957, 166). | |
| − | == | + | ==Ілюстрації== |
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Галівник 1149.jpeg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Галівник 1150.jpeg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Галівник 1155.jpeg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Галівник 1168.jpeg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | ||
| − | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2024 року]] |
Версія за 11:00, 13 квітня 2024
Галівник, -ка, м. 1) Канатъ, которымъ тянуть паромъ. Каменец. у. 2) Работникъ, тянущій судно, бурлакъ. Черк. у. См. Галювати 1.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ГАЛІВНИК, а, ч. , діал. 1. Канат, за допомогою якого пересувається пором. 2. У давнину - робітник, що тягнув кодолою судно; бурлак.
- Десь протягло співали півні і долітали журливі співи галівників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 226);
- У порівн. Жорно було надзвичайно важке. Томаш ледве мів зрушити його, налягаючи на нього всім тілом, як галівник на своє тягло (Тулуб, Людолови, II, 1957, 166).
Ілюстрації
|
|
|
|
