Відмінності між версіями «Дорікати»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | ===== [https://goroh.pp.ua/%D0%A2%D0%BB%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%B4%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8 Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)] ===== | ||
| + | ДОРІКА́ТИ а́ю, а́єш, недок., рідко ДОРЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. дорі́к, рекла́, ло́; док., кому, рідше чому, рідко кого і без прям. дод. | ||
| + | Виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь. Приклади | ||
| + | Дорікав горщик чавунові, що чорний; аж гульк – і сам у сажі. (прислів'я) | ||
| + | – Чого се ти усе думаєш?.. – дорікає його Варка. (Марко Вовчок) | ||
| + | Ахмет зиркнув на двері халупки, гукнув Гусейна і дорікав хлопцеві за неприпустиме поводження з чужинцем. (Олесь Досвітній) | ||
| + | чим. Ставити що-небудь у докір комусь. Приклади | ||
| + | – Ет, реп'яхами дорікаєш! – Сказав Бровко. (Л. Глібов) | ||
| + | Вона може легко виділити свою садибу з їхньої і житиме на окремому господарстві, аніж має їсти їхній гіркий мед, яким її люди вже й так дорікають. (В. Кучер) | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 13:01, 12 квітня 2024
Дорікати, -каю, -єш, одн. в. дорікнути, -ну, -неш, сов. в. дорікти, -речу, -чеш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. З світу Божого жене, дорікає, що я батькова дочка. МВ. І. 123. Дорік парубок гірко. Федьк. Мені за вас люде дорікають. Мнж. 104. А вороги, мог буяють, гірким докором дорікають. К. Псал. 230. «Катре!» дорікнула мати. МВ. II. 120.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
ДОРІКА́ТИ а́ю, а́єш, недок., рідко ДОРЕКТИ́, ечу́, ече́ш; мин. ч. дорі́к, рекла́, ло́; док., кому, рідше чому, рідко кого і без прям. дод. Виражати своє незадоволення з приводу чого-небудь, звинувачувати когось у чому-небудь. Приклади Дорікав горщик чавунові, що чорний; аж гульк – і сам у сажі. (прислів'я) – Чого се ти усе думаєш?.. – дорікає його Варка. (Марко Вовчок) Ахмет зиркнув на двері халупки, гукнув Гусейна і дорікав хлопцеві за неприпустиме поводження з чужинцем. (Олесь Досвітній) чим. Ставити що-небудь у докір комусь. Приклади – Ет, реп'яхами дорікаєш! – Сказав Бровко. (Л. Глібов) Вона може легко виділити свою садибу з їхньої і житиме на окремому господарстві, аніж має їсти їхній гіркий мед, яким її люди вже й так дорікають. (В. Кучер)
Ілюстрації
|
|
|
|
