Відмінності між версіями «Плескання»
(→Ілюстрації) |
(→Медіа) |
||
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | [https://www.youtube.com/watch?v=rnsw0lUaejQ Гра-плескання "Черепаха Аха".] | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Версія за 19:27, 11 квітня 2024
Плеска́ння, -ня, с. 1) Хлопаніе въ ладоши. 2) Выдѣлываніе ковриги хлѣба. Чуб. I. 267. См. Випліскувати 2.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПЛЕСКА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням плескати і плескатися і звуки, утворювані цією дією. Вперед, кораблю! Не страшне Плескання вод у млі (Павло Грабовський, I, 1959, 232); Закриєш очі — і встають в уяві.. міста шумливі, села прибережні, плескання хвиль, над ними лет чайок (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 258); У березі ж — сріблиста мла. Тріпочуть із простинь навіски... І голі бронзові тіла, і сміх, і плескання, і блиски... (Павло Тичина, II, 1957, 212); Спів скінчився. Молоде товариство надгородило співця плесканням (Леся Українка, III, 1952, 585); Хіба і думати міг Євген після отих щирих обіймів [союзників], поцілунків, плескання по плечах, безперервного клацання фотоапаратів, що знову доведеться сидіти за колючим дротом [табору для переміщених осіб]?! (Натан Рибак, Час, 1960, 364).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 576.
Словник синонімів Вусика
Плескання — див. аплодисменти; плескіт; хлюпання.
Вікіпедія
Плескання — це ударний звук, який створюється ударами по двох плоских поверхнях, наприклад, у частинах тіла людини чи тварини.
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
ОПЛЕСКИ, ів, мн. (одн. оплеск, у, ч. ). Плескання в долоні на знак вітання кого-небудь або схвалення чого-небудь; аплодисменти. Буря оплесків зірвалася серед зібраних на раді (Фр., IV, 1950, 381); В цирку здіймається крик обурення всуміш з оплесками (Л. Укр., II, 1951, 529); Щасливо мружачись, під гучні оплески, і сам плескаючи в долоні, він пішов на своє місце (Донч., Шахта.., 1949, 139).
Клацання пальцями — це акт створення звуку клацання пальцями. У першу чергу це робиться шляхом напруження між великим пальцем та іншим (середнім , вказівним або безіменним) пальцями, а потім із силою переміщення іншого пальця донизу, щоб він з високою швидкістю вдарився по пальцю тієї ж руки .
