Відмінності між версіями «Ублагати»
(→Зовнішні посилання) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | '''УБЛАГАТИ (ВБЛАГАТИ)''', аю, аєш, док., перех . 1. Благаючи, домогтися згоди виконати прохання, позитивного розв'язання чого-небудь. Після свят вона [За-гнибідиха] не тільки ублагала чоловіка набрати наймичці на одежу, а сама пішла й набрала разом на дві: буденну і празникову (Мирний, III, 1954, 100); [Русалка Польова:] Сестро! не будь як зима, що не вблагати її, не вмолити! (Л. Укр., III, 1952. 233); Спершу він працював лопатником на поверхні, далі ублагав десятника і перейшов до забою кайлувати руду (Гур., Наша молодість, 1949, 90); Для Дарки картина була ясна: лісоруби їхали без квитків і оце тепер збиралися ублагати ревізора (Вільде, Повнол. діти, 1960, 374). | ||
| + | |||
| + | 2. рідко. ''Те саме, що умилостивити''. [Микита:] Скажи ж, навчи мене, чим зможу тебе ублагати!.. (Кроп., І, 1958, 99); Закупив [Рустем] по дорозі мало не цілу крамницю, щоб ублагати Айше (Коцюб., II, 1955, 158). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 11:20, 10 квітня 2024
Ублага́ти, -га́ю, -єш, гл. Умолить; умилостивить. Росердила миленького, да вже не вблагаю; хоть вблагаю, не вблагаю, да вже не такого. Мет. 66. Та святих отіх благала, таки ж ублагала. Шевч. 260.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
УБЛАГАТИ (ВБЛАГАТИ), аю, аєш, док., перех . 1. Благаючи, домогтися згоди виконати прохання, позитивного розв'язання чого-небудь. Після свят вона [За-гнибідиха] не тільки ублагала чоловіка набрати наймичці на одежу, а сама пішла й набрала разом на дві: буденну і празникову (Мирний, III, 1954, 100); [Русалка Польова:] Сестро! не будь як зима, що не вблагати її, не вмолити! (Л. Укр., III, 1952. 233); Спершу він працював лопатником на поверхні, далі ублагав десятника і перейшов до забою кайлувати руду (Гур., Наша молодість, 1949, 90); Для Дарки картина була ясна: лісоруби їхали без квитків і оце тепер збиралися ублагати ревізора (Вільде, Повнол. діти, 1960, 374).
2. рідко. Те саме, що умилостивити. [Микита:] Скажи ж, навчи мене, чим зможу тебе ублагати!.. (Кроп., І, 1958, 99); Закупив [Рустем] по дорозі мало не цілу крамницю, щоб ублагати Айше (Коцюб., II, 1955, 158).
Ілюстрації
|
|
|
|
