Відмінності між версіями «Туркеня»
(→Сучасні словники) |
(→Правильне вживання слова) |
||
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
== Правильне вживання слова == | == Правильне вживання слова == | ||
| − | Як краще сказати: турчанка чи туркеня? | + | '''Як краще сказати: турчанка чи туркеня?''' |
| + | |||
Від етнонімів грек, німець, турок в українській мові є паралельні утворення для називання жінок: грекиня – гречанка, німкеня – німка, туркеня – турчанка. У засобах масової інформації, наголошує мовознавець Олександр Пономарів, переважають форми на -ка. Однак давнішу традицію мають форми на -еня (-иня): «Пасажирів мало: в 1-му класі ні одного, в 2-му, окрім мене, ще одна молоденька грекиня та двоє росіян» (Леся Українка); «Сидів він зимовником серед дикого степу на Низу, взявши собі за жінку бранку туркеню» (Панько Куліш). У словнику за редакцією Бориса Грінченка з утворень на -ка є лише німка як другорядний варіант до німкеня; гречанки й турчанки немає. Виходить, нам теж треба віддавати перевагу питомим українським формам грекиня, німкеня, туркеня. | Від етнонімів грек, німець, турок в українській мові є паралельні утворення для називання жінок: грекиня – гречанка, німкеня – німка, туркеня – турчанка. У засобах масової інформації, наголошує мовознавець Олександр Пономарів, переважають форми на -ка. Однак давнішу традицію мають форми на -еня (-иня): «Пасажирів мало: в 1-му класі ні одного, в 2-му, окрім мене, ще одна молоденька грекиня та двоє росіян» (Леся Українка); «Сидів він зимовником серед дикого степу на Низу, взявши собі за жінку бранку туркеню» (Панько Куліш). У словнику за редакцією Бориса Грінченка з утворень на -ка є лише німка як другорядний варіант до німкеня; гречанки й турчанки немає. Виходить, нам теж треба віддавати перевагу питомим українським формам грекиня, німкеня, туркеня. | ||
Версія за 14:32, 7 квітня 2024
Туркеня, турки́ня, -ні, ж. 1) Турчанка. У туркені на тім боці хата на помості. Шейк. 2) Родъ крупныхъ сливъ. Шейк. Ум. Туркенька, туркененька, турки́нонька. АД. І. 291.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Туркеня, турки́ня, ні, ж.
1) Турчанка. У туркені на тім боці хата на помості. Шейк.
2) Родъ крупныхъ сливъ. Шейк. Ум. Туркенька, туркененька, турки́нонька. АД. І. 291.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 296.
ТУРКЕ́НЯ див. ту́рки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 327.
Правильне вживання слова
Як краще сказати: турчанка чи туркеня?
Від етнонімів грек, німець, турок в українській мові є паралельні утворення для називання жінок: грекиня – гречанка, німкеня – німка, туркеня – турчанка. У засобах масової інформації, наголошує мовознавець Олександр Пономарів, переважають форми на -ка. Однак давнішу традицію мають форми на -еня (-иня): «Пасажирів мало: в 1-му класі ні одного, в 2-му, окрім мене, ще одна молоденька грекиня та двоє росіян» (Леся Українка); «Сидів він зимовником серед дикого степу на Низу, взявши собі за жінку бранку туркеню» (Панько Куліш). У словнику за редакцією Бориса Грінченка з утворень на -ка є лише німка як другорядний варіант до німкеня; гречанки й турчанки немає. Виходить, нам теж треба віддавати перевагу питомим українським формам грекиня, німкеня, туркеня.
Ілюстрації
|
|
|
|
