Відмінності між версіями «Довбатися»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачний словник української мови | ||
| + | |||
| − | |||
ДОВБАТИ, аю, аєш і рідко ДОВБТИ, бу, беш, недок., перех. 1. Ударяючи по чому-небудь, колупаючи щось, робити отвір, заглиблення і т. ін. Славко мав звичку сідати на.. ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Март., Тв., 1954, 229); Добуває віла запоясник, мур довбає, твердий камінь креше, пробиває шпарочку вузеньку, подає до побратима голос (Л. Укр., І, 1951, 390); Гупав лом на ставу, певно, рибалки довбали нову ополонку (Кучер, Трудна любов, 1960, 402); // Відколупувати, відламувати шматки чого-небудь від основної маси. Не жалівши сили рук, Довбемо граніт бездушний Безвідрадним: «стук» та «стук» (Граб., І, 1959, 168); Вугіль вчились ви довбати В темній шахті, в глибині (Шпорта, Запоріжці, 1952, 58); // Ударяючи дзьобом, розбивати, пошкоджувати що-небудь або дзьобати щось (про птахів). Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день божий довбе ребра Й серце розбиває (Шевч., І, 1951, 325); Мундир із залізним хрестом мої партизани надягли на опудало в городі, щоб гави не довбали огірків (Ю. Янов., І, 1954, 66); Чути, як дятли довбають сухі дерева (Довж., Зач. Десна, 1957, 72); // Робити, виготовляти що-небудь, виколупуючи, вибираючи долотом, сокирою і т. ін. середину чогось. Біля куреня, на обрубкові, сидить Кирило, довбає коритце для води (Мирний, V, 1955, 141); Хома Хаєцький, висунувшись з ячейки, яку він цілу ніч довбав собі кайлом, терпляче вдивлявся в кущуваті зарості (Гончар, І, 1954, 104). | ДОВБАТИ, аю, аєш і рідко ДОВБТИ, бу, беш, недок., перех. 1. Ударяючи по чому-небудь, колупаючи щось, робити отвір, заглиблення і т. ін. Славко мав звичку сідати на.. ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Март., Тв., 1954, 229); Добуває віла запоясник, мур довбає, твердий камінь креше, пробиває шпарочку вузеньку, подає до побратима голос (Л. Укр., І, 1951, 390); Гупав лом на ставу, певно, рибалки довбали нову ополонку (Кучер, Трудна любов, 1960, 402); // Відколупувати, відламувати шматки чого-небудь від основної маси. Не жалівши сили рук, Довбемо граніт бездушний Безвідрадним: «стук» та «стук» (Граб., І, 1959, 168); Вугіль вчились ви довбати В темній шахті, в глибині (Шпорта, Запоріжці, 1952, 58); // Ударяючи дзьобом, розбивати, пошкоджувати що-небудь або дзьобати щось (про птахів). Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день божий довбе ребра Й серце розбиває (Шевч., І, 1951, 325); Мундир із залізним хрестом мої партизани надягли на опудало в городі, щоб гави не довбали огірків (Ю. Янов., І, 1954, 66); Чути, як дятли довбають сухі дерева (Довж., Зач. Десна, 1957, 72); // Робити, виготовляти що-небудь, виколупуючи, вибираючи долотом, сокирою і т. ін. середину чогось. Біля куреня, на обрубкові, сидить Кирило, довбає коритце для води (Мирний, V, 1955, 141); Хома Хаєцький, висунувшись з ячейки, яку він цілу ніч довбав собі кайлом, терпляче вдивлявся в кущуваті зарості (Гончар, І, 1954, 104). | ||
| Рядок 26: | Рядок 27: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | |||
| − | + | ||
| + | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] | ||
[[Категорія:Слова 2022 року]] | [[Категорія:Слова 2022 року]] | ||
Версія за 19:44, 6 квітня 2024
Довба́тися, -ба́юся, -єшся, гл. 1) Ковыряться. 2) Копаться, рыться. Все в кишені довбавсь. Кв. І. 9.
Сучасні словники
Тлумачний словник української мови
ДОВБАТИ, аю, аєш і рідко ДОВБТИ, бу, беш, недок., перех. 1. Ударяючи по чому-небудь, колупаючи щось, робити отвір, заглиблення і т. ін. Славко мав звичку сідати на.. ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Март., Тв., 1954, 229); Добуває віла запоясник, мур довбає, твердий камінь креше, пробиває шпарочку вузеньку, подає до побратима голос (Л. Укр., І, 1951, 390); Гупав лом на ставу, певно, рибалки довбали нову ополонку (Кучер, Трудна любов, 1960, 402); // Відколупувати, відламувати шматки чого-небудь від основної маси. Не жалівши сили рук, Довбемо граніт бездушний Безвідрадним: «стук» та «стук» (Граб., І, 1959, 168); Вугіль вчились ви довбати В темній шахті, в глибині (Шпорта, Запоріжці, 1952, 58); // Ударяючи дзьобом, розбивати, пошкоджувати що-небудь або дзьобати щось (про птахів). Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день божий довбе ребра Й серце розбиває (Шевч., І, 1951, 325); Мундир із залізним хрестом мої партизани надягли на опудало в городі, щоб гави не довбали огірків (Ю. Янов., І, 1954, 66); Чути, як дятли довбають сухі дерева (Довж., Зач. Десна, 1957, 72); // Робити, виготовляти що-небудь, виколупуючи, вибираючи долотом, сокирою і т. ін. середину чогось. Біля куреня, на обрубкові, сидить Кирило, довбає коритце для води (Мирний, V, 1955, 141); Хома Хаєцький, висунувшись з ячейки, яку він цілу ніч довбав собі кайлом, терпляче вдивлявся в кущуваті зарості (Гончар, І, 1954, 104).
2. перен., розм. Довго й невпинно бити по якій-небудь цілі. Артилерія та мінометники люто довбали снарядами і мінами доти, в яких засіли оборонці застави (Збан., Між.. людьми, 1955, 60); Довбав кулемет, Видовбував душі, і дубом присохлим Тіла задубілі лягали в замет (Перв., II, 1958, 406).
3. перен., розм. Безперервно і надокучливо повторюючи те саме, нагадувати про що-небудь. Ув'язалася [мати] з Соломією, прилипли, як шевська смола. Довбають і довбають їй у голову одно (Кучер, Прощай... 1957, 346); На дятла схожий, суддя довбає й довбає своє (Перв., II, 1958, 59); // Різко критикувати кого-небудь. [Катерина:] Це нашого брата можна довбати і за план, і за якість, і за раціоналізацію, і за собівартість... (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 63); Почалися дебати, І мене - хто у лоб, хто в обхід, Стала молодь довбати (Криж., Срібне весілля, 1957, 302).
4. перен., розм. Неодноразово повторюючи, вивчати що-небудь; зубрити. Коли б воля - побіг би він тепер на улицю до хлопців, у м'яча грати..! Ніт же, сиди над сією осоружною книжкою, довби її... (Мирний, IV, 1955, 28).
Ілюстрації
|
|
|
|
