Відмінності між версіями «Побріхувати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Побріхувати 3 4 24 1549.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Побріхувати 3 4 24 1550.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 14:53, 3 квітня 2024
Побріхувати, -хую, -єш, гл. Лгать, врать; привирать. Не побріхуй, нічого сього не було. Константиногр. у. Він бреше, а ти побріхуєш. Ном. № 6941.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ПОБРІХУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
1. Брехати трохи або час від часу. Якби її вчили брехать, то вона б і побріхувала (Номис, 1864, № 13060); З людьми й словечка не промовить [доня], а перед батьком розпускає язика, побріхує... Мачуха така й сяка, вино п'є, в корчмі гуляє (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 264).
2. Гавкати не дуже голосно або час від часу. Тут і там сонно собаки побріхували (Петро Козланюк, Пов. і опов., 1949, 67).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 627.
Ілюстрації
|
|
