Відмінності між версіями «Палихвіст»
(→Галерея) |
|||
| (не показано 13 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Пали́хвіст, -хвоста, '''''м. ''Пт. = '''Горихвіст. '''невеликий птах (розміром 10—15 см, має жовтогаряче забарвлення) належить до ряду горобцеподібних роду горихвістка (Phoenicurus). Так само, як інші представники родини, раніше класифікувався як представники родини дроздові (Turdidae), але зараз — мухоловкові. В Україні гніздовий перелітний птах. | + | '''Пали́хвіст, -хвоста, '''''м. ''Пт. = '''Горихвіст. '''невеликий птах (розміром 10—15 см, має жовтогаряче забарвлення) належить до ряду горобцеподібних роду горихвістка (Phoenicurus). Так само, як інші представники родини, раніше класифікувався як представники родини дроздові (Turdidae), але зараз — мухоловкові. В Україні гніздовий перелітний птах. |
| + | |||
| + | |||
| + | https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/9b/Gekraagde_Roodstaart_20040627.JPG/250px-Gekraagde_Roodstaart_20040627.JPG | ||
| + | |||
| + | |||
[[Категорія:Па]] | [[Категорія:Па]] | ||
| − | == | + | ==Інформація== |
| Рядок 10: | Рядок 15: | ||
Має два підвиди. Phoenicurus p. phoenicurus можна знайти по всій Європі аж до Сибіру. На південному сході підвид P. p. samamisicus можна знайти від Кримського півострова, Туреччини, Середнього Сходу і до Центральної Азії. Цей підвид трохи менший за P. p. phoenicurus і дорослі самці мають біле опорне (махове) оперення, таким чином утворюючи білувате крило — схоже на крило горихвістки чорної і Phoenicurus auroreus. Підвид широко розповсюджений у Туреччині і на Балканському півострові. | Має два підвиди. Phoenicurus p. phoenicurus можна знайти по всій Європі аж до Сибіру. На південному сході підвид P. p. samamisicus можна знайти від Кримського півострова, Туреччини, Середнього Сходу і до Центральної Азії. Цей підвид трохи менший за P. p. phoenicurus і дорослі самці мають біле опорне (махове) оперення, таким чином утворюючи білувате крило — схоже на крило горихвістки чорної і Phoenicurus auroreus. Підвид широко розповсюджений у Туреччині і на Балканському півострові. | ||
| + | https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/54/Distribution_ph_phoenicurus.png/258px-Distribution_ph_phoenicurus.png | ||
| + | |||
| + | Ареал виду | ||
'''<big>Зовнішній вигляд</big>''' | '''<big>Зовнішній вигляд</big>''' | ||
| Рядок 15: | Рядок 23: | ||
Невеликий птах розміром з горобця. Маса тіла 12-20 г, довжина тіла біля 14 см. Виражений статевий диморфізм. У шлюбному вбранні дорослий самець підвиду phoenicums зверху сірий; лоб білий, біля основи дзьоба — чорний; вуздечка, щоки, покривні пера вух і горло чорні; воло, груди і боки тулуба яскраво-руді; черево білувате; надхвістя руде; підхвістя світло-руде; махові пера бурі; хвіст яскраво-рудий, крім бурих центральних стернових пер; дзьоб і ноги чорні; у підвиду samamisicus, що гніздиться в Криму, на другорядних махових перах біла облямівка, яка на складеному крилі утворює світлу пляму; у позашлюбному оперенні чорні і руді пера з вузькою білою верхівковою облямівкою. Доросла самка бура; воло, груди і боки тулуба рудуваті. Молодий птах подібний до дорослої самки, але пера верху з вохристими рисками; на вохристих перах низу вузька темна верхівкова облямівка. Дорослий самець звичайної горихвістки від дорослого самця чорної горихвістки відрізняється білим лобом і рудими грудьми та волом; доросла самка від дорослої самки чорної горихвістки — світлим низом. | Невеликий птах розміром з горобця. Маса тіла 12-20 г, довжина тіла біля 14 см. Виражений статевий диморфізм. У шлюбному вбранні дорослий самець підвиду phoenicums зверху сірий; лоб білий, біля основи дзьоба — чорний; вуздечка, щоки, покривні пера вух і горло чорні; воло, груди і боки тулуба яскраво-руді; черево білувате; надхвістя руде; підхвістя світло-руде; махові пера бурі; хвіст яскраво-рудий, крім бурих центральних стернових пер; дзьоб і ноги чорні; у підвиду samamisicus, що гніздиться в Криму, на другорядних махових перах біла облямівка, яка на складеному крилі утворює світлу пляму; у позашлюбному оперенні чорні і руді пера з вузькою білою верхівковою облямівкою. Доросла самка бура; воло, груди і боки тулуба рудуваті. Молодий птах подібний до дорослої самки, але пера верху з вохристими рисками; на вохристих перах низу вузька темна верхівкова облямівка. Дорослий самець звичайної горихвістки від дорослого самця чорної горихвістки відрізняється білим лобом і рудими грудьми та волом; доросла самка від дорослої самки чорної горихвістки — світлим низом. | ||
| + | https://pernatidruzi.org.ua/pictures/horczornhist/1.jpg | ||
'''<big>Екологія</big>''' | '''<big>Екологія</big>''' | ||
| Рядок 22: | Рядок 31: | ||
Самці першими прибувають на початку — в середині квітня, часто на кілька днів раніше за самиць. Відкладаються 5-6 блакитних яєць у травні, а другий виводок — в середині літа на півдні ареалу. | Самці першими прибувають на початку — в середині квітня, часто на кілька днів раніше за самиць. Відкладаються 5-6 блакитних яєць у травні, а другий виводок — в середині літа на півдні ареалу. | ||
| + | |||
| + | https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/27/Phoenicurus_phoenicurus_eggs.jpg/220px-Phoenicurus_phoenicurus_eggs.jpg | ||
| + | |||
| + | Гніздо з кладкою яєць | ||
'''<big>Охорона</big>''' | '''<big>Охорона</big>''' | ||
Перебуває під охороною Бернської конвенції. | Перебуває під охороною Бернської конвенції. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | '''<big>Підвиди</big>''' | ||
| + | |||
| + | Виділяють 5—8 підвидів. | ||
| + | |||
| + | Група phoenicuroides об'єднує форми з Центральної та Східної Азії: | ||
| + | |||
| + | P. o. phoenicuroides (F. Moore, 1854) | ||
| + | P. o. rufiventris (Vieillot, 1818) | ||
| + | P. o. xerophilus (Stegmann, 1928) | ||
| + | Група ochruros об'єднує форми із Західної Азії та Європи: | ||
| + | |||
| + | P. o. ochruros (S. G. Gmelin, 1774) | ||
| + | P. o. semirufus (Hemprich & Ehrenberg, 1833) | ||
| + | Група gibraltariensis об'єднує з Європи та Африки: | ||
| + | |||
| + | P. o. gibraltariensis (J. F. Gmelin, 1789) | ||
| + | P. o. aterrimus (von Jordans, 1923) | ||
| + | |||
| + | https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/55/DistributionBlackRedstart.png/250px-DistributionBlackRedstart.png | ||
| + | |||
| + | Поширення: різними кольорами позначені різні підвиди | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | '''<big>Розмноження</big>''' | ||
| + | |||
| + | Населяє переважно культурний ландшафт, рідко гори. Гніздиться в містах, селищах та селах. Улюбленими місцями гніздування є багатоповерхові будівлі на стадії будівництва, а також старі або нежилі будівлі. | ||
| + | |||
| + | Гніздиться окремими парами. Гнізда розміщує в різноманітних порожнинах, виїмках та тріщинах будівель, на горищах, під карнизами, у внутрішніх приміщеннях, іноді в купі каміння або цегли. Може займати штучні гніздівлі напівзакритого типу, що розміщені в прихованих місцях; іноді займає старі гнізда ластівок. | ||
| + | |||
| + | Гніздо зроблене з великої кількості сухих стебел з листям трав'янистих рослин, соломи, різноманітного волосся — все це складене в конструкцію, яка тримає форму, пружне на дотик. Вистилка включає волосся, шерсть, пір'я. У гніздах, що споруджені у містах, основним будівельним матеріалом слугують повсть, клоччя, вовняні нитки, та інший аналогічний матеріал. | ||
| + | |||
| + | У повній кладці 5, рідше 4 або 6 яєць. Шкаралупа злегка блискуча, чисто-біла з ледь помітним блакитним відтінком, рідше з червонувато-коричневими крапками. | ||
| + | |||
| + | У горихвістки чорної буває, як правило, дві кладки: перша — наприкінці квітня — в травні; друга — в червні — липні. Насиджує самка протягом 12—13 діб. Пташенята залишають гніздо у віці 12—16 діб. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b3/Phoenicurus_ochruros_Naked_Squabs_Hungry.jpg/200px-Phoenicurus_ochruros_Naked_Squabs_Hungry.jpg | ||
| + | |||
| + | Пташенята у гнізді | ||
| + | |||
| + | |||
| + | https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/53/Phoenicurus_ochruros_gibraltariensis_MHNT.ZOO.2010.11.194.14.jpg/200px-Phoenicurus_ochruros_gibraltariensis_MHNT.ZOO.2010.11.194.14.jpg | ||
| + | |||
| + | яйце Phoenicurus ochruros gibraltariensis - Тулузький музей | ||
==Галерея== | ==Галерея== | ||
| Рядок 41: | Рядок 101: | ||
Пташення горихвістки | Пташення горихвістки | ||
|} | |} | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | BirdLife International. 2014. Phoenicurus ochruros. The IUCN Red List of Threatened Species 2014: e.T22710051A62582233. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2014-2.RLTS.T22710051A62582233.en. Downloaded on 02 January 2016.(англ.) | ||
| − | == | + | ==Категорії== |
| + | Червоний список МСОП видів із найменшим ризиком (LC) птахи описані 1774, мухоловкові птахи, птахи України,птахи Європи, птахи Азії, птахи Африки | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
[[Категорія:Слова 2018 року]] | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 22:55, 3 грудня 2023
Пали́хвіст, -хвоста, м. Пт. = Горихвіст. невеликий птах (розміром 10—15 см, має жовтогаряче забарвлення) належить до ряду горобцеподібних роду горихвістка (Phoenicurus). Так само, як інші представники родини, раніше класифікувався як представники родини дроздові (Turdidae), але зараз — мухоловкові. В Україні гніздовий перелітний птах.
Інформація
Систематика
Має два підвиди. Phoenicurus p. phoenicurus можна знайти по всій Європі аж до Сибіру. На південному сході підвид P. p. samamisicus можна знайти від Кримського півострова, Туреччини, Середнього Сходу і до Центральної Азії. Цей підвид трохи менший за P. p. phoenicurus і дорослі самці мають біле опорне (махове) оперення, таким чином утворюючи білувате крило — схоже на крило горихвістки чорної і Phoenicurus auroreus. Підвид широко розповсюджений у Туреччині і на Балканському півострові.
Ареал виду
Зовнішній вигляд
Невеликий птах розміром з горобця. Маса тіла 12-20 г, довжина тіла біля 14 см. Виражений статевий диморфізм. У шлюбному вбранні дорослий самець підвиду phoenicums зверху сірий; лоб білий, біля основи дзьоба — чорний; вуздечка, щоки, покривні пера вух і горло чорні; воло, груди і боки тулуба яскраво-руді; черево білувате; надхвістя руде; підхвістя світло-руде; махові пера бурі; хвіст яскраво-рудий, крім бурих центральних стернових пер; дзьоб і ноги чорні; у підвиду samamisicus, що гніздиться в Криму, на другорядних махових перах біла облямівка, яка на складеному крилі утворює світлу пляму; у позашлюбному оперенні чорні і руді пера з вузькою білою верхівковою облямівкою. Доросла самка бура; воло, груди і боки тулуба рудуваті. Молодий птах подібний до дорослої самки, але пера верху з вохристими рисками; на вохристих перах низу вузька темна верхівкова облямівка. Дорослий самець звичайної горихвістки від дорослого самця чорної горихвістки відрізняється білим лобом і рудими грудьми та волом; доросла самка від дорослої самки чорної горихвістки — світлим низом.
Екологія
Цей перелітний птах влітку перебуває в Європі та Західній Азії (на захід від Байкалу), північно-західній Африці в Марокко. Зимує в Центральній Африці і Аравії, південніше пустелі Сахара, північніше від екватору, від Сенегалу до Ємену. Цей вид дуже поширений, гніздиться у Великій Британії, особливо в гірських листяних лісах. В Україні гніздиться майже на всій території, крім південних і південно-східних степових районів; під час міграцій трапляється скрізь.
Самці першими прибувають на початку — в середині квітня, часто на кілька днів раніше за самиць. Відкладаються 5-6 блакитних яєць у травні, а другий виводок — в середині літа на півдні ареалу.
Гніздо з кладкою яєць
Охорона
Перебуває під охороною Бернської конвенції.
Підвиди
Виділяють 5—8 підвидів.
Група phoenicuroides об'єднує форми з Центральної та Східної Азії:
P. o. phoenicuroides (F. Moore, 1854) P. o. rufiventris (Vieillot, 1818) P. o. xerophilus (Stegmann, 1928) Група ochruros об'єднує форми із Західної Азії та Європи:
P. o. ochruros (S. G. Gmelin, 1774) P. o. semirufus (Hemprich & Ehrenberg, 1833) Група gibraltariensis об'єднує з Європи та Африки:
P. o. gibraltariensis (J. F. Gmelin, 1789) P. o. aterrimus (von Jordans, 1923)
Поширення: різними кольорами позначені різні підвиди
Розмноження
Населяє переважно культурний ландшафт, рідко гори. Гніздиться в містах, селищах та селах. Улюбленими місцями гніздування є багатоповерхові будівлі на стадії будівництва, а також старі або нежилі будівлі.
Гніздиться окремими парами. Гнізда розміщує в різноманітних порожнинах, виїмках та тріщинах будівель, на горищах, під карнизами, у внутрішніх приміщеннях, іноді в купі каміння або цегли. Може займати штучні гніздівлі напівзакритого типу, що розміщені в прихованих місцях; іноді займає старі гнізда ластівок.
Гніздо зроблене з великої кількості сухих стебел з листям трав'янистих рослин, соломи, різноманітного волосся — все це складене в конструкцію, яка тримає форму, пружне на дотик. Вистилка включає волосся, шерсть, пір'я. У гніздах, що споруджені у містах, основним будівельним матеріалом слугують повсть, клоччя, вовняні нитки, та інший аналогічний матеріал.
У повній кладці 5, рідше 4 або 6 яєць. Шкаралупа злегка блискуча, чисто-біла з ледь помітним блакитним відтінком, рідше з червонувато-коричневими крапками.
У горихвістки чорної буває, як правило, дві кладки: перша — наприкінці квітня — в травні; друга — в червні — липні. Насиджує самка протягом 12—13 діб. Пташенята залишають гніздо у віці 12—16 діб.
Пташенята у гнізді
яйце Phoenicurus ochruros gibraltariensis - Тулузький музей
Галерея
Самиця (ліворуч) і самець (праворуч) |
Самиця |
Раціон |
Самка горихвістки звичайної |
Пташення горихвістки |
Джерела та література
BirdLife International. 2014. Phoenicurus ochruros. The IUCN Red List of Threatened Species 2014: e.T22710051A62582233. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2014-2.RLTS.T22710051A62582233.en. Downloaded on 02 January 2016.(англ.)
Категорії
Червоний список МСОП видів із найменшим ризиком (LC) птахи описані 1774, мухоловкові птахи, птахи України,птахи Європи, птахи Азії, птахи Африки
