Відмінності між версіями «Милування»
Рядок 19: | Рядок 19: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:MULYVANNIA_2.jpg]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Haraluznui(2)071023.jpeg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Haraluznui(2)071023.jpeg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Haraluznui071023.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Haraluznui071023.jpg|x140px]] |
Версія за 21:25, 6 листопада 2023
Милува́ння, -ня, с. Ласки.
Ми́лування, -ня, с. Помилованіе, прощеніе, пощада. Бог не без милування. Ном. № 4872. До милування нема силування. Ном. № 4979.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках МИ́ЛУВАННЯ, я, с. Дія за знач. ми́лувати. [Овлур:] О княже, в карі й милуванню ти Однаково великий! (Фу., IX, 1952, 304).
МИЛУВА́ННЯ, я, с.
1. нар.-поет., розм. Дія за знач. милува́тися 1. [Настя:] Хоч і довго дожидала, замирала, дожидаючи, а діждалася-таки: і надивилася в його очі чарівні, і наслухалася любих речей, досхочу наслухалася і зазнала милування… (Кроп., V, 1959, 205); Гіркувато пахтів любисток, — гіркий, як і все, що зводить на думку любощі, кохання, милування (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 153).
2. Дія за знач. милува́тися 2. Весняною прохолодою і духом терпкої прибережної лози впивалися груди. Над головою дзвеніла пісня жайворонка. Та партизанам було не до милування весною (Шер., В партиз. загонах, 1947, 130); Етнографічне милування, безпредметне оспівування краси природи не мають місця в творах Франка (Іст. укр. літ., І, 1954, 552).
Публічний електронний словник української мови