Відмінності між версіями «Спиця»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 11: Рядок 11:
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:55d66789ca0fe568fd4a64bbc5d355dcfa5832de_original.jpeg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:55d66789ca0fe568fd4a64bbc5d355dcfa5832de_original.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:722257.PNG|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:722257.jpeg|x140px]]  
 
|}
 
|}
 
==Медіа==
 
==Медіа==

Версія за 19:34, 22 жовтня 2023

Спиця, -ці, ж. 1) Спица (въ колесѣ). Рудч. Чп. 250. Котилися вози з гори, поламались спиці. Чуб. V. 323. 2) Часть гончарнаго круга. См. Круг 11. 3) Часть млина ручного. (См.). Шух. І. 104. 4) Въ срубленномъ деревѣ сукъ, тонкая часть котораго отрублена. Шух. І. 187.

Сучасні словники

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)

СПИ́ЦЯ, і, жін. 1.Один з дерев'яних або металевих стрижнів, що з'єднують маточину колеса з ободом.Старші господарі очима знавців оглядають колесо, придивляються,.. чи ввійшла на своє місце кожда спиця (Іван Франко, IV, 1950, 189); Біле вересневе сонце мигтить і мигтить, заплутавшись двома світляними клубками у спицях веломашини (Олесь Гончар, I, 1954, 465); 2.Тонкий довгий стрижень з трохи загостреним кінцем для плетення.Панна Анеля плете якусь хустку — і не підводить очей од спиць (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 249); Сиділа, обіклавшись подушками, зі спицями в руках мама (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 55);

Ілюстрації

55d66789ca0fe568fd4a64bbc5d355dcfa5832de original.jpeg x140px

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=L6xBPEE1-ag

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання