Відмінності між версіями «Харалужний»
Рядок 9: | Рядок 9: | ||
[http://sum.in.ua/s/kharaluzhnyj Словник української мови] | [http://sum.in.ua/s/kharaluzhnyj Словник української мови] | ||
<br /> | <br /> | ||
− | Ймовірно пов'язано з назвою села Харалуг, розташованому поблизу Корця (Волинь). Існують свідчення, що там в болотяних лісах довкола річки Вороб’ївки добували болотяну руду. | + | Ймовірно пов'язано з назвою села Харалуг, розташованому поблизу Корця (Волинь). Існують свідчення, що там в болотяних лісах довкола річки Вороб’ївки добували болотяну руду.Термін «харалужні мечі» (як і «шеломи латинські» та «папорзи» чи «паворзи») автор «Слова» застосував саме для опису волинської дружини, яка справді могла мати на озброєнні мечі власного виробництва з криці майстерень Харалуги під Корцем (вона поодинока на території Русі надавалась для виготовлення мечів - дослідження В.Свитящука. Залізо одержували способом прямого відновлення, який ще відомий як сиродутний. Ця місцевість була центром виробництва заліза в Київській Русі і саме харалузький метал використовувався для виготовлення зброї. Після завоювання Волині у 1340 р. литовсько-польськими військами виробництво металу не поновлювалось і село Харалуг перестало бути центром виробництва харалужного металу та зброї. |
<br /> | <br /> | ||
[https://stus.center/p/kharaluzha-kharaluga-662077 Стус Центр] | [https://stus.center/p/kharaluzha-kharaluga-662077 Стус Центр] |
Версія за 23:03, 7 жовтня 2023
Харалужний, -а, -е. Стальной. Харалужний меч. К. ПС. 128.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ХАРАЛУ́ЖНИЙ, а, е, заст., поет. Сталевий (у 1 знач.). Чимало образів і епітетів «Слова» ввійшли органічно в нашу поезію, набравши нового смислового значення. Наприклад, епітет «харалужний» (харалужні мечі, шаблі) стрічаємо і у.. Бажана (в поемі «Данило Галицький»), і у Андрія Малишка (Рильський, X, 1962, 11); — Списи метну я харалужні, Зверну гартовані мечі На ханські орди (Мал., Битва, 1943, 169).
Словник української мови
Ймовірно пов'язано з назвою села Харалуг, розташованому поблизу Корця (Волинь). Існують свідчення, що там в болотяних лісах довкола річки Вороб’ївки добували болотяну руду.Термін «харалужні мечі» (як і «шеломи латинські» та «папорзи» чи «паворзи») автор «Слова» застосував саме для опису волинської дружини, яка справді могла мати на озброєнні мечі власного виробництва з криці майстерень Харалуги під Корцем (вона поодинока на території Русі надавалась для виготовлення мечів - дослідження В.Свитящука. Залізо одержували способом прямого відновлення, який ще відомий як сиродутний. Ця місцевість була центром виробництва заліза в Київській Русі і саме харалузький метал використовувався для виготовлення зброї. Після завоювання Волині у 1340 р. литовсько-польськими військами виробництво металу не поновлювалось і село Харалуг перестало бути центром виробництва харалужного металу та зброї.
Стус Центр
Ілюстрації
Медіа