Відмінності між версіями «А-а»
(Створена сторінка: '''А-а''' и '''а-асі''', ''меж.'' Дѣтск.: испражняться. ''Ходім а-асі! '' Категорія:А) |
(→Див. також) |
||
| (не показані 9 проміжних версій 4 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''А-а''' и '''а-асі''', ''меж.'' Дѣтск.: испражняться. ''Ходім а-асі! '' | '''А-а''' и '''а-асі''', ''меж.'' Дѣтск.: испражняться. ''Ходім а-асі! '' | ||
| − | [[Категорія:А]] | + | [[Категорія:Аа]] |
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | '''Вікіпедія''' | ||
| + | |||
| + | А, а — кирилична літера, перша літера української та всіх кириличних абеток. Є у всіх абетках, створених на слов'яно-кириличній і латинській графічній основі. За формою накреслення — видозмінена літера, що походить із грецької. У сучасній українській мові літері А відповідає голосний звук [a] заднього ряду низького підняття, нелабіалізований, відкритий. «А» буває велике й мале, має рукописну й друковану форми. В староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «А» вживалося в кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. | ||
| + | |||
| + | У 16 столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери. | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | *[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%90 А]<br> | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 16:09, 19 червня 2023
А-а и а-асі, меж. Дѣтск.: испражняться. Ходім а-асі!
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Вікіпедія
А, а — кирилична літера, перша літера української та всіх кириличних абеток. Є у всіх абетках, створених на слов'яно-кириличній і латинській графічній основі. За формою накреслення — видозмінена літера, що походить із грецької. У сучасній українській мові літері А відповідає голосний звук [a] заднього ряду низького підняття, нелабіалізований, відкритий. «А» буває велике й мале, має рукописну й друковану форми. В староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «А» вживалося в кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.
У 16 столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.
