Відмінності між версіями «Присмиряти»
(→Зовнішні посилання) |
(→Ілюстрації) |
||
Рядок 13: | Рядок 13: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Присмиряти.jpeg|x140px]] |
− | + | ||
− | + | ||
− | + | ||
|} | |} | ||
Поточна версія на 21:02, 18 квітня 2023
Присмиря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. присмири́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Усмирять, усмирить. Гайдамак як присмирили були, пани вже верх взяли. Драг. 210.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 28.
ПРИСМИРЯ́ТИ, яю, яєш, недок., ПРИСМИРИ́ТИ, рю, риш, док., перех. Заспокоювати, вгамовувати кого-небудь. [Олімпіада:] Піди ти та присмири отого невігласа Якова. З якої це причини він задумав святим хлібом у твар жбурляти? (Марко Кропивницький, III, 1959, 321); Розкукурікався співун, І стали інші дорікати, Щоб присмирив його тіпун... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 195); Євген Панасович, дякуючи несподіваному втручанню Насті, .. зумів їх [жінок] присмирити своїм словом (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 107).