Відмінності між версіями «Дзюрчати»
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Дз]] | [[Категорія:Дз]] | ||
| − | == | + | ==Тлумачний словник== |
| − | + | '''ДЗЮРЧАТИ''', чи́ть, недок. | |
| + | |||
| + | '''1.''' Витіканням утворювати монотонні булькаючі звуки, шум. Тихо води дзюрчать в долах, Ліс зелений шумить в горах (Павло Грабовський, Вибр., 1949, 206); Було чути, як дзюрчить Прут у «коліні», як.. скриплять сусідські хвіртки (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 232). | ||
| + | |||
| + | '''2.''' Текти, витікати струмком, потоком. — Між коренем пробилася глибока криниця; Дзюрчить з неї, не знать куди, Холодна водиця (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 154); Навкруги.. зелена трава, і з одного боку, з-під кам'яної стіни, дзюрчить ручай (Юрій Яновський, IV, 1959, 46); * Образно. Пшениця «Українка» як перестоїть — зерно дзюрчить за косаркою (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 553); | ||
| + | '''//''' перен. Щебетливо гомоніти, співати. Лагідно дзюрчить материн тихий голос (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 92); Тихо-тихо було в степу: ні вітерця, ні подиху. Тільки сухо й жарко дзюрчали цвіркуни (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 135). | ||
| + | |||
| + | ==Словник синонімів== | ||
| + | Синоніми до слова '''Дзюрчати''' | ||
| + | |||
| + | - дзюркотати | ||
| + | |||
| + | - булькотати | ||
| + | |||
| + | - текти | ||
| + | |||
| + | - струмувати | ||
| + | |||
| + | - (голос) щебетливо лунати | ||
| + | |||
| + | - журчати | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Водоспад.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дзюрчати.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
| − | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| − | + | [[Дзюрчання]] | |
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | [http://sum.in.ua/p/2/268/1 Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 268.] | ||
| + | Словарь української мови: зібрала редакція журнала “Кіевская Старина”. Том ІV: Р-Я / Упорядкував, з додатком власного матеріалу Борис Гринченко. Київ: Друкарня Акційного Товариства Н. Т. Корчак-Новицького у Київі, 1909. 563 с. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет суспільногуманітарних наук]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет суспільногуманітарних наук]] | ||
[[Категорія:Слова 2022 року]] | [[Категорія:Слова 2022 року]] | ||
Поточна версія на 19:36, 15 квітня 2023
Дзюрчати, -чу, -чиш, гл. Журчать. Дзюрчить біжить криниченька, наповня ставок. К. Досв. 157.
Зміст
Тлумачний словник
ДЗЮРЧАТИ, чи́ть, недок.
1. Витіканням утворювати монотонні булькаючі звуки, шум. Тихо води дзюрчать в долах, Ліс зелений шумить в горах (Павло Грабовський, Вибр., 1949, 206); Було чути, як дзюрчить Прут у «коліні», як.. скриплять сусідські хвіртки (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 232).
2. Текти, витікати струмком, потоком. — Між коренем пробилася глибока криниця; Дзюрчить з неї, не знать куди, Холодна водиця (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 154); Навкруги.. зелена трава, і з одного боку, з-під кам'яної стіни, дзюрчить ручай (Юрій Яновський, IV, 1959, 46); * Образно. Пшениця «Українка» як перестоїть — зерно дзюрчить за косаркою (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 553); // перен. Щебетливо гомоніти, співати. Лагідно дзюрчить материн тихий голос (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 92); Тихо-тихо було в степу: ні вітерця, ні подиху. Тільки сухо й жарко дзюрчали цвіркуни (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 135).
Словник синонімів
Синоніми до слова Дзюрчати
- дзюркотати
- булькотати
- текти
- струмувати
- (голос) щебетливо лунати
- журчати
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 268.
Словарь української мови: зібрала редакція журнала “Кіевская Старина”. Том ІV: Р-Я / Упорядкував, з додатком власного матеріалу Борис Гринченко. Київ: Друкарня Акційного Товариства Н. Т. Корчак-Новицького у Київі, 1909. 563 с.
