Відмінності між версіями «Розлучник»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Словник Грінченка) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | '''РОЗЛУ́ЧНИК, а,''' чол., розм. Той, хто розлучає або розлучив кого-небудь із кимсь. ''— Промов слово, скажи, хто розлучник наш?'' (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 419); [Дмитро:] ''Знаю я, хто розлучник мій, хто наступив мені ногою на горло! Ти в панича закохалася ..!'' (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 192). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 17:09, 15 квітня 2023
Розлучник, -ка
Словник Грінченка
Розлучник, -ка, м. Разлучитель. Допоможи мені, моцний Боже, розлучника вбити, най не ходить, де я ходжу дівчину любити. Чуб. V. 385.
Сучасні словники
РОЗЛУ́ЧНИК, а, чол., розм. Той, хто розлучає або розлучив кого-небудь із кимсь. — Промов слово, скажи, хто розлучник наш? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 419); [Дмитро:] Знаю я, хто розлучник мій, хто наступив мені ногою на горло! Ти в панича закохалася ..! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 192).
Ілюстрації
|
|
