Відмінності між версіями «Парувати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Сучасні словники)
(Джерела та література)
 
(не показано одну проміжну версію цього учасника)
Рядок 31: Рядок 31:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:парування.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:парування2.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:парування3.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
  
 
==Джерела та література==
 
==Джерела та література==
 +
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 81.
 +
 +
Етимологічний словник української мови - Том 5. — Стор. 98.
  
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет суспільно-гуманітарних наук]]
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет суспільно-гуманітарних наук]]
 
[[Категорія:Слова 2022 року]]
 
[[Категорія:Слова 2022 року]]

Поточна версія на 16:56, 15 квітня 2023

Парува́ти, -ру́ю, -єш

Словник Грінченка

Парува́ти, -ру́ю, -єш

1)Выдѣлять паръ, дымиться. Дивись, як гній парує. Борз. у. Вареники, знаєте, парують на столі. Св. Л. 222. Хліви його від молока парують. К. Іов. 47.

2)Соединять въ пары; спаривать. Та все воли калмицькі рябії до пари парують. Нп.

3)Случать.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПАРУВАТИ 1, ує, недок.

1. Виділяти, випускати з себе пару, тепло, вологу внаслідок нагрівання, охолодження, висихання. Самовар парував і кипів на столі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 215); Пахло весною, земля парувала (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 425); На столі парують страви: Борщ, свинина і приправи (Микола Шпак, Вибр., 1952, 72); Обличчя.. привітно, по-святковому всміхалися, паруючи гарячим диханням на холоді (Іван Ле, Право.., 1957, 268); Його оббрьохані штаненята аж парують на лежанці (Михайло Стельмах, I, 1962, 303).

2. Бути теплим і насиченим парою. Велика вологість у теплому повітрі створює духоту. Повітря, як кажуть, «парує» (Наука і життя, 8, 1958, 47).

ПАРУВАТИ 2, ую, уєш, недок., перех.

1. Об'єднувати в пари. [Кассандра:] Правда й щастя! Як легко ти паруєш їх, Креузо! (Леся Українка, II, 1951, 262); // Добирати під пару до чогось. Вкриті столи вже і лавка Цвітом пахучих степів: Травку парує до травки, В банки складає [Микола] жуків (Степан Олійник, Вибр., 1959, 145); // Зводити до пари двох людей. Се ж моє весілля грають, се ж мене з ним парують (Панас Мирний, I, 1954, 94); Її взяв за себе Мусій Половець.., непоказний хлопець, нижчий од неї на цілу голову. Та така вже любов і так вона парує (Юрій Яновський, I, 1954, 266).

2. Зводити, злучати самку й самця. Борис обережно, по-хазяйському підв'язав йому [голубу] крила і пустив у спеціальну клітку, де він парував нових голубів (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 15).

Ілюстрації

Парування.jpg Парування2.jpg Парування3.jpg

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 81.

Етимологічний словник української мови - Том 5. — Стор. 98.