Відмінності між версіями «Журити»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Медіа)
(Зовнішні посилання)
 
(не показані 2 проміжні версії цього учасника)
Рядок 30: Рядок 30:
  
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]]
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]]
[[Категорія:Слова 2022 року]]
+
[[Категорія:Слова 2023 року]]
[[Орфографічний словник української мови|https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8]]
+
[https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8 Орфографічний словник української мови]
  
[[Академічний тлумачний словник (1970—1980)|http://sum.in.ua/s/zhuryty]]
+
[http://sum.in.ua/s/zhuryty Академічний тлумачний словник (1970—1980)]
  
[[Леся Українка|https://www.l-ukrainka.name/uk/Verses/Alone/OsinniSpivy/Osin.html]]
+
[https://www.l-ukrainka.name/uk/Verses/Alone/OsinniSpivy/Osin.html Леся Українка]

Поточна версія на 07:40, 14 квітня 2023

Журити, -рю, -риш, гл. Печалить, озабочивать. Не лихо журить, а чужа сторінка та невдала жінка. Чуб. Не журь мене, кажу, моя матінко, моя квітонько! Ти бачиш, я й сама в журбі потопаю. Г. Барв. 527.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Викликати в кого-небудь важкі почуття, невеселий настрій; печалити, засмучувати. Одно й журило їх, що діток господь не дає (Марко Вовчок, I, 1955, 65); * Образно. Журить осінь-сухітниця сонечко, бо нема в ній весняних надій (Леся Українка, I, 1951, 226).

2. Викликати занепокоєння; хвилювати. Журить мене все-таки сей переклад Берна, дерев'яний він такий (Леся Українка, V, 1956, 168).

3. рідко. Указувати кому-небудь на його помилки, недоліки, неправильні вчинки, висловлювати своє незадоволення з приводу чогось. Мати хитала головою й журила сина. — Хіба ж можна отак робити? Що ж із вас буде, як повиростаєте, коли ось дітьми вже воюєте? (Андрій Головко, II, 1957, 87); По дорозі журила [Настя] Докію. — І як це ти умудрилась під коровою спати? (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 125).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 548. 4. виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ...

Ілюстрації

Журити 21,29.png Журити 21,38.jpg Жубрити 21 44.jpg Журбити 22,11.jpg

Медіа

Див. також

Зовнішні посилання

Орфографічний словник української мови

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Леся Українка