Відмінності між версіями «Журити»
(Створена сторінка: '''Журити, -рю, -риш, '''''гл. ''Печалить, озабочивать. ''Не лихо журить, а чужа сторінка та невда...) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| (не показано 25 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Журити, -рю, -риш, '''''гл. ''Печалить, озабочивать. ''Не лихо журить, а чужа сторінка та невдала жінка. ''Чуб. ''Не журь мене, кажу, моя матінко, моя квітонько! Ти бачиш, я й сама в журбі потопаю. ''Г. Барв. 527. | '''Журити, -рю, -риш, '''''гл. ''Печалить, озабочивать. ''Не лихо журить, а чужа сторінка та невдала жінка. ''Чуб. ''Не журь мене, кажу, моя матінко, моя квітонько! Ти бачиш, я й сама в журбі потопаю. ''Г. Барв. 527. | ||
[[Категорія:Жу]] | [[Категорія:Жу]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | 1. Викликати в кого-небудь важкі почуття, невеселий настрій; печалити, засмучувати. Одно й журило їх, що діток господь не дає (Марко Вовчок, I, 1955, 65); * Образно. Журить осінь-сухітниця сонечко, бо нема в ній весняних надій (Леся Українка, I, 1951, 226). | ||
| + | |||
| + | 2. Викликати занепокоєння; хвилювати. Журить мене все-таки сей переклад Берна, дерев'яний він такий (Леся Українка, V, 1956, 168). | ||
| + | |||
| + | 3. рідко. Указувати кому-небудь на його помилки, недоліки, неправильні вчинки, висловлювати своє незадоволення з приводу чогось. Мати хитала головою й журила сина. — Хіба ж можна отак робити? Що ж із вас буде, як повиростаєте, коли ось дітьми вже воюєте? (Андрій Головко, II, 1957, 87); По дорозі журила [Настя] Докію. — І як це ти умудрилась під коровою спати? (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 125). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 548. | ||
| + | 4. виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Журити 21,29.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Журити 21,38.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Жубрити 21 44.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Журбити 22,11.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|MqnnfQduo}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2023 року]] | ||
| + | [https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8 Орфографічний словник української мови] | ||
| + | |||
| + | [http://sum.in.ua/s/zhuryty Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
| + | |||
| + | [https://www.l-ukrainka.name/uk/Verses/Alone/OsinniSpivy/Osin.html Леся Українка] | ||
Поточна версія на 07:40, 14 квітня 2023
Журити, -рю, -риш, гл. Печалить, озабочивать. Не лихо журить, а чужа сторінка та невдала жінка. Чуб. Не журь мене, кажу, моя матінко, моя квітонько! Ти бачиш, я й сама в журбі потопаю. Г. Барв. 527.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Викликати в кого-небудь важкі почуття, невеселий настрій; печалити, засмучувати. Одно й журило їх, що діток господь не дає (Марко Вовчок, I, 1955, 65); * Образно. Журить осінь-сухітниця сонечко, бо нема в ній весняних надій (Леся Українка, I, 1951, 226).
2. Викликати занепокоєння; хвилювати. Журить мене все-таки сей переклад Берна, дерев'яний він такий (Леся Українка, V, 1956, 168).
3. рідко. Указувати кому-небудь на його помилки, недоліки, неправильні вчинки, висловлювати своє незадоволення з приводу чогось. Мати хитала головою й журила сина. — Хіба ж можна отак робити? Що ж із вас буде, як повиростаєте, коли ось дітьми вже воюєте? (Андрій Головко, II, 1957, 87); По дорозі журила [Настя] Докію. — І як це ти умудрилась під коровою спати? (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 125).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 548. 4. виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ...
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Зовнішні посилання
Орфографічний словник української мови
