Відмінності між версіями «Зовиця»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 1: Рядок 1:
'''Зови́ця, -ці, '''''ж. ''Золовка. ''Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені та зовицю сестрицею звати. ''Мет. 159. Ум. '''Зовичка. '''''Зовичкосестричко, порятуй мене молоденьку. ''Грин. III. 308. ''Хоть діверко пустить, завичка не пустить. ''Чуб. III. 140.
+
Зови́ця
 
[[Категорія:Зо]]
 
[[Категорія:Зо]]
 
+
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет економіки та управління]]
==Сучасні словники==
+
[[Категорія:Слова 2023 року]]
Тлумачення слова у сучасних словниках
+
==Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.==
==Ілюстрації==
+
'''Зовиця''', ці, ж. Золовка. ''Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені та '''зовицю''' сестрицею звати''. Мет. 159. Ум. Зовичка. '''''Зовичко'''-сестричко, порятуй мене молоденьку''. Грин. III. 308. ''Хоть діверко пустить, — '''завичка''' не пустить''. Чуб. III. 140.
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
+
==Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972.==
|- valign="top"
+
'''ЗОВИ́ЦЯ''', і, жін. Чоловікова сестра. ''Оддай моя мати, до білої хати, Де свекорко, як батенько, свекруха, як мати, Де '''зовиці''', як сестриці'' (Павло Чубинський, V, 1874, 171); ''Братова не хотіла тримати в дівках '''зовицю''', і Оксана це відчувала на кожному кроці, в кожному русі, є кожному її вчинкові'' (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 34).
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
==Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.==
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
'''зови́ця''' — рідна сестра чоловіка; не завжди стосунки між дружиною та зовицею були приятельськими, хоч звичай вимагав, щоб вони зва­лися сестрами. ''Ой як мені сії суми пересумувати, Ой як мені та '''зови­цю''' сестрою назвати'' (А. Метлинський); '''''Зовиця''' — як синиця: усе хвостом вертить'' (приказка).
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
==Цитати української літератури з використанням слова "зовиця"==
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
1. "У кліті було чотири жони придвірних райтерів та баронів, а п’ята — '''зовиця''' королеви Гримільда" (Білик Іван Іванович - "Меч Арея")<br />
|}
+
2. "Як дізнався отець Тарасій, що '''зовиця''' дременула на теплі води, то аж схопився з стільця, посатанів і підняв кулаки трохи не під стелю" (Нечуй-Левицький Іван Семенович - "Афонський пройдисвіт")
 
+
==Медіа==
+
 
+
==Див. також==
+
 
+
==Джерела та література==
+
 
+
==Зовнішні посилання==
+
 
+
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
+
[[Категорія:Слова 2021 року]]
+

Поточна версія на 10:48, 13 квітня 2023

Зови́ця

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.

Зовиця, ці, ж. Золовка. Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені та зовицю сестрицею звати. Мет. 159. Ум. Зовичка. Зовичко-сестричко, порятуй мене молоденьку. Грин. III. 308. Хоть діверко пустить, — завичка не пустить. Чуб. III. 140.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972.

ЗОВИ́ЦЯ, і, жін. Чоловікова сестра. Оддай моя мати, до білої хати, Де свекорко, як батенько, свекруха, як мати, Де зовиці, як сестриці (Павло Чубинський, V, 1874, 171); Братова не хотіла тримати в дівках зовицю, і Оксана це відчувала на кожному кроці, в кожному русі, є кожному її вчинкові (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 34).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.

зови́ця — рідна сестра чоловіка; не завжди стосунки між дружиною та зовицею були приятельськими, хоч звичай вимагав, щоб вони зва­лися сестрами. Ой як мені сії суми пересумувати, Ой як мені та зови­цю сестрою назвати (А. Метлинський); Зовиця — як синиця: усе хвостом вертить (приказка).

Цитати української літератури з використанням слова "зовиця"

1. "У кліті було чотири жони придвірних райтерів та баронів, а п’ята — зовиця королеви Гримільда" (Білик Іван Іванович - "Меч Арея")
2. "Як дізнався отець Тарасій, що зовиця дременула на теплі води, то аж схопився з стільця, посатанів і підняв кулаки трохи не під стелю" (Нечуй-Левицький Іван Семенович - "Афонський пройдисвіт")