Відмінності між версіями «Зовиця»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Зови́ця, -ці, '''''ж. ''Золовка. ''Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені та зовицю сестр...)
 
 
(не показано 2 проміжні версії ще одного учасника)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Зови́ця, -ці, '''''ж. ''Золовка. ''Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені та зовицю сестрицею звати. ''Мет. 159. Ум. '''Зовичка. '''''Зовичкосестричко, порятуй мене молоденьку. ''Грин. III. 308. ''Хоть діверко пустить, завичка не пустить. ''Чуб. III. 140.
+
Зови́ця
 
[[Категорія:Зо]]
 
[[Категорія:Зо]]
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет економіки та управління]]
 +
[[Категорія:Слова 2023 року]]
 +
==Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.==
 +
'''Зовиця''', ці, ж. Золовка. ''Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені та '''зовицю''' сестрицею звати''. Мет. 159. Ум. Зовичка. '''''Зовичко'''-сестричко, порятуй мене молоденьку''. Грин. III. 308. ''Хоть діверко пустить, — '''завичка''' не пустить''. Чуб. III. 140.
 +
==Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972.==
 +
'''ЗОВИ́ЦЯ''', і, жін. Чоловікова сестра. ''Оддай моя мати, до білої хати, Де свекорко, як батенько, свекруха, як мати, Де '''зовиці''', як сестриці'' (Павло Чубинський, V, 1874, 171); ''Братова не хотіла тримати в дівках '''зовицю''', і Оксана це відчувала на кожному кроці, в кожному русі, є кожному її вчинкові'' (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 34).
 +
==Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.==
 +
'''зови́ця''' — рідна сестра чоловіка; не завжди стосунки між дружиною та зовицею були приятельськими, хоч звичай вимагав, щоб вони зва­лися сестрами. ''Ой як мені сії суми пересумувати, Ой як мені та '''зови­цю''' сестрою назвати'' (А. Метлинський); '''''Зовиця''' — як синиця: усе хвостом вертить'' (приказка).
 +
==Цитати української літератури з використанням слова "зовиця"==
 +
1. "У кліті було чотири жони придвірних райтерів та баронів, а п’ята — '''зовиця''' королеви Гримільда" (Білик Іван Іванович - "Меч Арея")<br />
 +
2. "Як дізнався отець Тарасій, що '''зовиця''' дременула на теплі води, то аж схопився з стільця, посатанів і підняв кулаки трохи не під стелю" (Нечуй-Левицький Іван Семенович - "Афонський пройдисвіт")

Поточна версія на 10:48, 13 квітня 2023

Зови́ця

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.

Зовиця, ці, ж. Золовка. Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені та зовицю сестрицею звати. Мет. 159. Ум. Зовичка. Зовичко-сестричко, порятуй мене молоденьку. Грин. III. 308. Хоть діверко пустить, — завичка не пустить. Чуб. III. 140.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972.

ЗОВИ́ЦЯ, і, жін. Чоловікова сестра. Оддай моя мати, до білої хати, Де свекорко, як батенько, свекруха, як мати, Де зовиці, як сестриці (Павло Чубинський, V, 1874, 171); Братова не хотіла тримати в дівках зовицю, і Оксана це відчувала на кожному кроці, в кожному русі, є кожному її вчинкові (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 34).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.

зови́ця — рідна сестра чоловіка; не завжди стосунки між дружиною та зовицею були приятельськими, хоч звичай вимагав, щоб вони зва­лися сестрами. Ой як мені сії суми пересумувати, Ой як мені та зови­цю сестрою назвати (А. Метлинський); Зовиця — як синиця: усе хвостом вертить (приказка).

Цитати української літератури з використанням слова "зовиця"

1. "У кліті було чотири жони придвірних райтерів та баронів, а п’ята — зовиця королеви Гримільда" (Білик Іван Іванович - "Меч Арея")
2. "Як дізнався отець Тарасій, що зовиця дременула на теплі води, то аж схопився з стільця, посатанів і підняв кулаки трохи не під стелю" (Нечуй-Левицький Іван Семенович - "Афонський пройдисвіт")