Відмінності між версіями «Ой»
| (не показано 18 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Ой, ''''' | + | '''Ой, '''''вигук. ''Ой, ай. ''Ой боляче! Ой страшно! Ой гляди, щоб я тобі чуба не нам’яв! ''Ой здорова, моя мила, ой як ся ти маєш? Ой здається, моя мила, иншого кохаєш. ''Мет. 8. ''Ой сама я, сама, як билина в полі. ''Чуб. V. 619. ''Ой гляну я, подивлюся, на той, степ, на поле. ''Шевч. 422. |
[[Категорія:Ой]] | [[Категорія:Ой]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''[http://sum.in.ua/s/oj Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ] | |
| + | ''' | ||
1. Уживається при вираженні фізичного болю, страждання. Бахнув [козак] наосліп з рушниці. — Ой! — скрикнув Остап, вхопивсь за груди й захитався (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 356); Вона вилася на постелі, як навіжена з болю й колотьби, і тільки стогнала: ой, та ой! (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 103). | 1. Уживається при вираженні фізичного болю, страждання. Бахнув [козак] наосліп з рушниці. — Ой! — скрикнув Остап, вхопивсь за груди й захитався (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 356); Вона вилася на постелі, як навіжена з болю й колотьби, і тільки стогнала: ой, та ой! (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 103). | ||
| Рядок 16: | Рядок 17: | ||
7. Уживається при вираженні благання, сильного прохання і т. ін. — Ой, пустіть мене, пустіть! Або з мене голову здійміть! Змилуйтеся! Мучите мене нащо й про що? (Марко Вовчок, I, 1955, 268). | 7. Уживається при вираженні благання, сильного прохання і т. ін. — Ой, пустіть мене, пустіть! Або з мене голову здійміть! Змилуйтеся! Мучите мене нащо й про що? (Марко Вовчок, I, 1955, 268). | ||
| − | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| − | + | [[Зображення:Ой_1.jpeg]]| [[Зображення:Ой_2.jpeg]]| [[Зображення:Ой_3.jpeg]] | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Іншими мовами== | ==Іншими мовами== | ||
ой (болгарська) | ой (болгарська) | ||
| Рядок 51: | Рядок 46: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | 1. [http://sum.in.ua/s/oj Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ] | ||
| + | |||
| + | 2. [https://goroh.pp.ua/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D0%BE%D0%B9 Ой ] | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 15:06, 12 квітня 2023
Ой, вигук. Ой, ай. Ой боляче! Ой страшно! Ой гляди, щоб я тобі чуба не нам’яв! Ой здорова, моя мила, ой як ся ти маєш? Ой здається, моя мила, иншого кохаєш. Мет. 8. Ой сама я, сама, як билина в полі. Чуб. V. 619. Ой гляну я, подивлюся, на той, степ, на поле. Шевч. 422.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Уживається при вираженні фізичного болю, страждання. Бахнув [козак] наосліп з рушниці. — Ой! — скрикнув Остап, вхопивсь за груди й захитався (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 356); Вона вилася на постелі, як навіжена з болю й колотьби, і тільки стогнала: ой, та ой! (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 103).
2. Уживається при вираженні переляку, жаху і т. ін. Раптом відчайдушний зойк примусив усіх озирнутись. — А, боже ж ти мій! Кинь [гранату], кинь, щоб ти луснуло! Ой, рятуйте!.. — Антоніна бігла за своїм п'ятирічним онуком Василиком (Олександр Довженко, I, 1958, 391).
3. Уживається при вираженні тривоги, неспокою, несподіваної згадки про щось невідкладне і т. ін. — Ой, побіжу вже, а то гірше битимуть! Йдіть, панно, й ви-те додому, — он кличуть (Леся Українка, III, 1952, 634); Полічила удари: п'ять годин. — Ой! цілі три години спала! — Вона схопилася з ліжка і нечутно.. підбігла до вікна (Андрій Головко, II, 1957, 593); — Ой, мабуть, перепаде нам від Салогана, — знову в задумі повторює Матвій, непомітно пасучи очима за Октавом Пігловським, в надії, що той передумає їхати до управителя (Михайло Стельмах, I, 1962, 87).
4. Уживається при вираженні уболівання, жалю, горя і т. ін. — Мій Семенко злодій!.. — Ой Семеночку, Семеночку! дитино моя добра й щира!.. Батько ж тобі наказував... Синку ж мій нещасливий! спом'яни свою неньку стару!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 34); — Він якось говорив старшому лейтенантові, що до Берліна з ним ітиме. — Ой, далеко, браття, до нього йти... Буде ще крові та крові... (Олесь Гончар, III, 1959, 123). 5. Уживається при вираженні осуду, незадоволення, докору, заперечення, досади, нетерпіння і т. ін. Ой, який же це з тебе пророк, що твоє винозореє око тільки власную бачить біду, та й тієї не бачить глибоко? (Леся Українка, I, 1951, 290); — Ой, брешеш, дівко, — згодом похитала головою [Зося] (Михайло Стельмах, I, 1962, 279); — Тпру! — Ой, який ти! Дам ось!.. Який нетерплячий! — чути було, як поляскала [Марія] по шиї [коня] (Андрій Головко, II, 1957, 115).
6. Уживається при вираженні здивування, захоплення і т. ін. — А це що за опудало?! — зупинився він, побачивши величезного пелікана. — Ой, та які ж у нього, чи то в неї дивні пташенята! Зовсім голі й червоні, як сире м'ясо (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 392); — Чи й справді це я? ..Яке щастя, що не гнию в ямі, не нидію в рабстві. Що я жива й отака-от! Ой! — дивувалась Уляна, торкаючи легенько свої брови, обличчя, груди (Олександр Довженко, I, 1958, 329).
7. Уживається при вираженні благання, сильного прохання і т. ін. — Ой, пустіть мене, пустіть! Або з мене голову здійміть! Змилуйтеся! Мучите мене нащо й про що? (Марко Вовчок, I, 1955, 268).
Ілюстрації
|
|
Іншими мовами
ой (болгарська)
oj (македонська)
oj (македонська)
j (сербохорватська)
jój (словенська)
oj (чеська)
啊呀 āya (китайська) - виражає здивування, захоплення
哎呦 āiyou (китайська) - виражає біль, переляк
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
2. Ой
