Відмінності між версіями «Деренчання»

Версія за 09:18, 12 квітня 2023

Деренча́ння, -ня, с. Дребезжаніе.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ДЕРЕНЧА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням деренчати і звуки, утворювані цією дією (видавати або утворювати уривчасті, найчастіше дзвінкі звуки перев. при трясінні, тремтінні тощо). А навкруги такий достиглий спокій, Така дорідна лагода в усьому, Що деренчання косарок нагірних І цокотіння кованих безтарок Лише увиразнюють безгоміння (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 112).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 248.

деренчання - іменник, середній рід, неістота

Синоніми: ДЕРЧА́ТИ[ДИРЧА́ТИ], ДЕРКОТА́ТИ[ДЕРКОТІ́ТИ]підсил.,ДЕРЕНЬКОТА́ТИ[ДЕРЕНЬКОТІ́ТИ]підсил.,ДРЕНЧА́ТИрозм.,ДЖЕРГОТА́ТИ[ДЖЕРГОТІ́ТИ]розм.,ДЖЕРКОТА́ТИ[ДЖЕРКОТІ́ТИ]розм.,ДИ́РКАТИдіал.В ранковій тиші з боку колодязя деренчало залізне колесо дворамного насоса (М. Томчаній); Ці дурноверхі птиці [сороки] скрипіли, дирчали й стрекотіли з такою силою, що їх було чути аж з третьої дачі (В. Винниченко); Вибравшись на твердіше, він [мотоцикл] знову переможно деркоче, мчить вперед так, наче хоче злетіти в повітря (О. Гончар); Колеса деркотіли, аж ніби кричали (І. Нечуй-Левицький); Як розбитий горнець, то завше деренькоче (Словник Б. Грінченка); Панотець.. хріп, аж вікна дренчали (А. Свидницький); Тихенько, по-джмелиному, джерґотів дріт (В. Козаченко); Цокають сокири, джеркотять пилки (А. Шиян); По широкому степу на чвертках, на осьминах шархали коси, диркали серпи (А. Головко). - Пор. бряжча́ти, 1. дзвені́ти.

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=VPvfHOXQLFU

Див. також

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/derenchannja

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=деренчання

Зовнішні посилання