Відмінності між версіями «Пирскати»
(→Джерела та література) |
|||
| (не показано 11 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ПИ́РСКАТИ, аю, аєш. недок. | ||
| + | 1. неперех. Розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками (про рідину, іскри і т. ін.). Гей, припиніть караванаї З ним утікає кохана. Іде, мене змордувавши, серце моє одірвавши. Хтів гамувати я кров Силою тайних замов... Чари — мала допомога! Пирскає кров (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 240); Микитка.. був уже далеко за селом. Жваво скакав по болоті, а брудна вода голосно свирщала і пирскала високо з-під його босих ніг (Лесь Мартович, Тв., 1954, 143); | ||
| + | // безос. Від стін машини пирскало дрібним металевим пилом, боляче сікло по обличчю (Юрій Збанацький, Т. Шашло, 1949, 14); | ||
| + | // перен. Несподівано з'являтися, показуватися (про промені сонця, світло, вогонь і т. ін.). Стоги вже в'януть, осідають, а він [вогонь] все пирска зірками, як слиною кіт (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 64). | ||
| + | 2. неперех., від чого, з чого, чим. Не утримавшись, раптово вибухати приглушеним, стриманим сміхом. Я пригадую його виконання монолога про Хапая. Людина виливає свою душу, майже плаче.., а публіка пирскає від сміху (Збірник про Кропивницького, 1955, 341); Хлопці приходили помалу до пам'яті; деякі почали тихенько пирскати зо сміху (Степан Васильченко, I, 1959, 129); З обох боків біля нього безперестанку пирскали сміхом дві міські дівчини (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 16); | ||
| + | // перех. і без додатка. Звучати (про стриманий, приглушений сміх). Зовсім десь близько, за парканом в сусіднім садку, пирскав дівочий сміх (Олесь Гончар, II, 1959, 246); Робітники, пирскаючи в долоні, наглядали за директором, що змушував себе ковтати терпку рідину (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 529). | ||
| + | 3. неперех., чим. Шумно випускати повітря з ніздрів (перев. разом з якою-небудь рідиною). Не пирскаючи, не хлюпаючи, він виринає під зеленою стіною очеретів, легко пробирається у свою схованку між кущами і лежить, спочиваючи (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 481); Коли Гайсин їхав на вокзал, візникова конячка лунко цокала підковами по бруку й бадьоро пирскала білими від паморозі ніздрями (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 141); | ||
| + | // перен. Сердячись, виявляти незадоволення шумним диханням. Тут починалися рахунки за спаш або за якесь покрадене жито; о. Василь сердився, пирскав, червонів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 322); Сполоханий, розлючений ховрах, чхаючи й пирскаючи, висовував мокру морду, отут його й хапали, злодюгу (Оксана Іваненко, Вел. очі. 1956, 106). | ||
| + | 4. перех. і без додатка. Оббризкувати якою-небудь рідиною. Дівчата підбігали одна за одною і пирскали Вівді на груди, на лице. Баби мочили хустки й тулили їй до скронь, під серце (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 179); Дівчата з несамовитим вереском завзято оборонялися, пирскаючи нападникам у вічі бризки води (Леонід Юхвід, Оля, 1969, 12). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 357. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Пирскати 10.04.2023.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Пирскати 2 10.04.2023.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Пирскати 3 10.04.2023.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
| Рядок 16: | Рядок 27: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ: | ||
| + | |||
| + | 1. напи́рскливий «запальний, сердитий» | ||
| + | |||
| + | 2. опри́скливий | ||
| + | |||
| + | 3. опришкуватий «тс.» | ||
| + | |||
| + | 4. пирск | ||
| + | |||
| + | 5. пи́рскалка «бризкалка, зроблена з бузини або іншої рослини» | ||
| + | |||
| + | 6. пи́рснути «швидко побігти» | ||
| + | |||
| + | 7. пирськи́й «швидкий, баский» | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 357. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет журналістики]] |
[[Категорія:Слова 2022 року]] | [[Категорія:Слова 2022 року]] | ||
Поточна версія на 18:21, 10 квітня 2023
Пирскати, -каю, -єш, гл. 1) Брызгать, разбрызгивать, разбрызгиваться. 2) Раскатываться. 3) Фыркать.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ПИ́РСКАТИ, аю, аєш. недок. 1. неперех. Розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками (про рідину, іскри і т. ін.). Гей, припиніть караванаї З ним утікає кохана. Іде, мене змордувавши, серце моє одірвавши. Хтів гамувати я кров Силою тайних замов... Чари — мала допомога! Пирскає кров (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 240); Микитка.. був уже далеко за селом. Жваво скакав по болоті, а брудна вода голосно свирщала і пирскала високо з-під його босих ніг (Лесь Мартович, Тв., 1954, 143); // безос. Від стін машини пирскало дрібним металевим пилом, боляче сікло по обличчю (Юрій Збанацький, Т. Шашло, 1949, 14); // перен. Несподівано з'являтися, показуватися (про промені сонця, світло, вогонь і т. ін.). Стоги вже в'януть, осідають, а він [вогонь] все пирска зірками, як слиною кіт (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 64). 2. неперех., від чого, з чого, чим. Не утримавшись, раптово вибухати приглушеним, стриманим сміхом. Я пригадую його виконання монолога про Хапая. Людина виливає свою душу, майже плаче.., а публіка пирскає від сміху (Збірник про Кропивницького, 1955, 341); Хлопці приходили помалу до пам'яті; деякі почали тихенько пирскати зо сміху (Степан Васильченко, I, 1959, 129); З обох боків біля нього безперестанку пирскали сміхом дві міські дівчини (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 16); // перех. і без додатка. Звучати (про стриманий, приглушений сміх). Зовсім десь близько, за парканом в сусіднім садку, пирскав дівочий сміх (Олесь Гончар, II, 1959, 246); Робітники, пирскаючи в долоні, наглядали за директором, що змушував себе ковтати терпку рідину (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 529). 3. неперех., чим. Шумно випускати повітря з ніздрів (перев. разом з якою-небудь рідиною). Не пирскаючи, не хлюпаючи, він виринає під зеленою стіною очеретів, легко пробирається у свою схованку між кущами і лежить, спочиваючи (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 481); Коли Гайсин їхав на вокзал, візникова конячка лунко цокала підковами по бруку й бадьоро пирскала білими від паморозі ніздрями (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 141); // перен. Сердячись, виявляти незадоволення шумним диханням. Тут починалися рахунки за спаш або за якесь покрадене жито; о. Василь сердився, пирскав, червонів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 322); Сполоханий, розлючений ховрах, чхаючи й пирскаючи, висовував мокру морду, отут його й хапали, злодюгу (Оксана Іваненко, Вел. очі. 1956, 106). 4. перех. і без додатка. Оббризкувати якою-небудь рідиною. Дівчата підбігали одна за одною і пирскали Вівді на груди, на лице. Баби мочили хустки й тулили їй до скронь, під серце (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 179); Дівчата з несамовитим вереском завзято оборонялися, пирскаючи нападникам у вічі бризки води (Леонід Юхвід, Оля, 1969, 12).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 357.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ:
1. напи́рскливий «запальний, сердитий»
2. опри́скливий
3. опришкуватий «тс.»
4. пирск
5. пи́рскалка «бризкалка, зроблена з бузини або іншої рослини»
6. пи́рснути «швидко побігти»
7. пирськи́й «швидкий, баский»
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 357.
