Відмінності між версіями «Зучати»
(Створена сторінка: '''Зуча́ти, -ча́ю, -єш, '''сов. в. '''зучи́ти, -чу́, -чи́ш, '''''гл. ''Пріучать, пріучить. ''Зучай дитин...) |
(→Сучасні словники) |
||
| (не показано 5 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Зуча́ти, -ча́ю, -єш, '''сов. в. '''зучи́ти, -чу́, -чи́ш, '''''гл. ''Пріучать, пріучить. ''Зучай дитину чистенько коло себе ходити. Ви його не зучайте курити. ''Константиногр. у. | '''Зуча́ти, -ча́ю, -єш, '''сов. в. '''зучи́ти, -чу́, -чи́ш, '''''гл. ''Пріучать, пріучить. ''Зучай дитину чистенько коло себе ходити. Ви його не зучайте курити. ''Константиногр. у. | ||
[[Категорія:Зу]] | [[Категорія:Зу]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ПРИВЧАТИ, аю, аєш, недок., ПРИВЧИТИ, чу, чиш, док., перех. | ||
| + | |||
| + | 1. Змушувати звикати до кого-, чого-небудь, призвичаювати до чогось. Зінько вмовлявся з нею так, що вона житиме в Грицьковій хаті, доглядатиме діти, до роботи їх привчатиме (Борис Грінченко, II, 1963, 471); Сина змалечку привчав [Плачинда], що в Яроша найкращий сад в селі і його треба не спускати з очей... (Михайло Стельмах, I, 1962, 238); А що малих дітей привчив [Тихій], так із усього села. Тільки що дасть бог ранок, то усі до нього аж лопотять (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 135); Хвороба привчила її до терплячості (Микола Олійник, Леся, 1960, 100); Напівдикі степові коні не одразу скорялися людині, і потрібно було чимало фізичної сили, щоб їх впіймати, загнуздати й осідлати, а потім привчить носити на собі людину (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 319); | ||
| + | // Виробляти в кого-небудь навик до певної роботи, заняття і т. ін. Хівря ж була таки чепурна: її мати привчали, щоб у хаті скрізь було чепко [чепурно] (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 109); Кузьма привчає хлопця до ковальської справи (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 167); Хто терпляче, крок за кроком, привчає, муштрує, натаскує молодого гарячого пса,.. — справжній мисливець (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 214). | ||
| + | |||
| + | 2. діал. Навчати. — Я вам пошлю вчителя. Той привчить вас ліпше нашої [української] мови, ніж я (Ольга Кобилянська, III, 1956, 369). | ||
| + | |||
| + | ==Іншими мовами== | ||
| + | Англійською мовою | ||
| + | |||
| + | To accustom [ɘˈkʌstɘm] v привчати (до чогось — to); | ||
| + | |||
| + | to train [treɪn] v виховувати; учити; привчати (до чогось); | ||
| + | |||
| + | to inure [ɪˈnjʋɘ] v (past i p. p. inured, pres. p. inuring) привчати; прищеплювати навички (до чогось); | ||
| + | |||
| + | to habituate [hɘˈbɪtʃʋeɪt] v (past i p. p. habituated, pres. p. habituating) (to) привчати (до чогось); знайомити (з чимсь). | ||
| + | |||
| + | Німецькою мовою | ||
| + | |||
| + | Gewöhnen — привчати, призвичаїти, призвичаювати, привчіть. | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | http://sum.in.ua/ | ||
| + | |||
| + | https://e2u.org.ua/dicts/common2 | ||
| + | |||
| + | https://www.dictionaries24.com/ | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет романо-германської філології]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2022 року]] | ||
Поточна версія на 20:00, 9 квітня 2023
Зуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. зучи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Пріучать, пріучить. Зучай дитину чистенько коло себе ходити. Ви його не зучайте курити. Константиногр. у.
Сучасні словники
ПРИВЧАТИ, аю, аєш, недок., ПРИВЧИТИ, чу, чиш, док., перех.
1. Змушувати звикати до кого-, чого-небудь, призвичаювати до чогось. Зінько вмовлявся з нею так, що вона житиме в Грицьковій хаті, доглядатиме діти, до роботи їх привчатиме (Борис Грінченко, II, 1963, 471); Сина змалечку привчав [Плачинда], що в Яроша найкращий сад в селі і його треба не спускати з очей... (Михайло Стельмах, I, 1962, 238); А що малих дітей привчив [Тихій], так із усього села. Тільки що дасть бог ранок, то усі до нього аж лопотять (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 135); Хвороба привчила її до терплячості (Микола Олійник, Леся, 1960, 100); Напівдикі степові коні не одразу скорялися людині, і потрібно було чимало фізичної сили, щоб їх впіймати, загнуздати й осідлати, а потім привчить носити на собі людину (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 319); // Виробляти в кого-небудь навик до певної роботи, заняття і т. ін. Хівря ж була таки чепурна: її мати привчали, щоб у хаті скрізь було чепко [чепурно] (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 109); Кузьма привчає хлопця до ковальської справи (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 167); Хто терпляче, крок за кроком, привчає, муштрує, натаскує молодого гарячого пса,.. — справжній мисливець (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 214).
2. діал. Навчати. — Я вам пошлю вчителя. Той привчить вас ліпше нашої [української] мови, ніж я (Ольга Кобилянська, III, 1956, 369).
Іншими мовами
Англійською мовою
To accustom [ɘˈkʌstɘm] v привчати (до чогось — to);
to train [treɪn] v виховувати; учити; привчати (до чогось);
to inure [ɪˈnjʋɘ] v (past i p. p. inured, pres. p. inuring) привчати; прищеплювати навички (до чогось);
to habituate [hɘˈbɪtʃʋeɪt] v (past i p. p. habituated, pres. p. habituating) (to) привчати (до чогось); знайомити (з чимсь).
Німецькою мовою
Gewöhnen — привчати, призвичаїти, призвичаювати, привчіть.
Джерела та література
https://e2u.org.ua/dicts/common2
https://www.dictionaries24.com/
