Відмінності між версіями «Вечорниці»
(Створена сторінка: ВЕЧОРНИ́ЦІ, иць, мн., заст. В українському дореволюційному селі восени та взимку — вечір...) |
(→Медіа) |
||
| (не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[http://sum.in.ua/p/1/345/1 Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 345.] | [http://sum.in.ua/p/1/345/1 Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 345.] | ||
| + | вечорни́ці = вечі́рки = вечерни́ці — у старовинному українському селянському побуті — вечірні зібрання молоді восени та взимку, на яких у будні поряд із розвагами, забавами виконувалась і певна робота, а в святкові — справляли гуляння; на цих зібраннях влаштовувалася складчина, пор. у Г. Данилевського «Біс на вечорницях»: «Ішов [Явтух] присмерком на вечорниці, котрі справлялися всклад-чину молоддю поблизу слобідки в лісі на водяному млині»; традиційна форма спілкування молоді в Україні й готування себе до шлюбу; після «Миколая» на вечорниці збиралися майже щодня; зібрання були зазвичай у вечорницькій хаті, господиню якої називали паніма́ткою (це була, як правило, вдова, в якої винаймали для вечірніх зібрань світлицю); «чужі» хлопці могли зайти до хати тільки тоді, коли їм дозволяли це зробити «свої», з цього ж села; з вечорниць розходилися опівночі — «з першими півнями»; дівчата приносили скла́дчину (див.) продуктами; вечір на Андрія називався Вели́кими вечорни́цями, або Калито́ю (див.); під Великий піст вечорниці припинялися — гріх; вечорниці породили особливі жанри народної творчості — небилиці (С. Руданський використав їх у своїй поемі «Вір — не вір, а не кажи «брешеш»), а також народні пісні під назвою «Полтавський соцький» (як своєрідні варіанти іронічно-жартівливих відгуків на нездійсненну ідею «раю на землі»); молодіжні зібрання яскраво описують українські письменники, пор. у Г. Данилевського «Біс на вечорницях»: «Сміх, гомін і співи перемішувалися з тріскотом печі і хурканням веретен. Дівчата тягли з гребенів пряжу і весело водили веретенами. Парубки теж не дармували — той точив дерев’яне горня, інший стругав веретено своїй дівчині, третій гнув дугу, а четвертий розмальовував вивіску для хутірського шинку»; у П. Куліша «Огненний змій»: «Парубки не вважали на те, що завтра зі сходом сонця їм треба взятися до роботи, й працювали на вечорницях часто цілу ніч. Тут вони цілком забували всі жалі й злигодні, нерозлучні в житті з людиною; тут душа виривалася з клітки й гуляла на волі, не почуваючи ніякої тяготи, ігриста й легка, як вітер. Кохання, жарти, музика, пісні, — чого ж ще бажати?». Любощі і вечорниці заведуть до шибениці (приказка); Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці (пісня); Ей, стережися отих вечорниць, як мати тебе від вогню стерегла (М. Номис); Ідуть хлопці на вечірки, і я йду, і я йду, Може, собі на вечірках фраїрочку найду (коломийка); У діда дочка і в баби дочка. Так вони ходили на вечірки (казка). | ||
| + | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 83. | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| − | + | https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/ab/Ilja_Jefimowitsch_Repin_001.jpg | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | https://youtu.be/DC-VMgA-7tI | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
Поточна версія на 15:19, 30 березня 2023
ВЕЧОРНИ́ЦІ, иць, мн., заст. В українському дореволюційному селі восени та взимку — вечірні зібрання молоді, на яких у будні дні поряд із розвагами виконувалась і певна робота, а в святкові — влаштовувались гуляння. Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці (Українські народні ліричні пісні, 1958, 357); На весілля, чи на вечорниці — як-то було Катря весело поспішається. І хто її перетанцює, хто переспіває!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 182). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 345.
вечорни́ці = вечі́рки = вечерни́ці — у старовинному українському селянському побуті — вечірні зібрання молоді восени та взимку, на яких у будні поряд із розвагами, забавами виконувалась і певна робота, а в святкові — справляли гуляння; на цих зібраннях влаштовувалася складчина, пор. у Г. Данилевського «Біс на вечорницях»: «Ішов [Явтух] присмерком на вечорниці, котрі справлялися всклад-чину молоддю поблизу слобідки в лісі на водяному млині»; традиційна форма спілкування молоді в Україні й готування себе до шлюбу; після «Миколая» на вечорниці збиралися майже щодня; зібрання були зазвичай у вечорницькій хаті, господиню якої називали паніма́ткою (це була, як правило, вдова, в якої винаймали для вечірніх зібрань світлицю); «чужі» хлопці могли зайти до хати тільки тоді, коли їм дозволяли це зробити «свої», з цього ж села; з вечорниць розходилися опівночі — «з першими півнями»; дівчата приносили скла́дчину (див.) продуктами; вечір на Андрія називався Вели́кими вечорни́цями, або Калито́ю (див.); під Великий піст вечорниці припинялися — гріх; вечорниці породили особливі жанри народної творчості — небилиці (С. Руданський використав їх у своїй поемі «Вір — не вір, а не кажи «брешеш»), а також народні пісні під назвою «Полтавський соцький» (як своєрідні варіанти іронічно-жартівливих відгуків на нездійсненну ідею «раю на землі»); молодіжні зібрання яскраво описують українські письменники, пор. у Г. Данилевського «Біс на вечорницях»: «Сміх, гомін і співи перемішувалися з тріскотом печі і хурканням веретен. Дівчата тягли з гребенів пряжу і весело водили веретенами. Парубки теж не дармували — той точив дерев’яне горня, інший стругав веретено своїй дівчині, третій гнув дугу, а четвертий розмальовував вивіску для хутірського шинку»; у П. Куліша «Огненний змій»: «Парубки не вважали на те, що завтра зі сходом сонця їм треба взятися до роботи, й працювали на вечорницях часто цілу ніч. Тут вони цілком забували всі жалі й злигодні, нерозлучні в житті з людиною; тут душа виривалася з клітки й гуляла на волі, не почуваючи ніякої тяготи, ігриста й легка, як вітер. Кохання, жарти, музика, пісні, — чого ж ще бажати?». Любощі і вечорниці заведуть до шибениці (приказка); Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці (пісня); Ей, стережися отих вечорниць, як мати тебе від вогню стерегла (М. Номис); Ідуть хлопці на вечірки, і я йду, і я йду, Може, собі на вечірках фраїрочку найду (коломийка); У діда дочка і в баби дочка. Так вони ходили на вечірки (казка). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 83.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
