Відмінності між версіями «Жлуктій»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Жлуктій, -тія, '''''м. ''Пьющій съ жадностью. Аф. 402. Ув. '''Жлуктіяка. ''' Категорія:Жл) |
|||
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Жлуктій, -тія, '''''м. ''Пьющій съ жадностью. Аф. 402. Ув. '''Жлуктіяка. ''' | '''Жлуктій, -тія, '''''м. ''Пьющій съ жадностью. Аф. 402. Ув. '''Жлуктіяка. ''' | ||
[[Категорія:Жл]] | [[Категорія:Жл]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Жлуктій - той, хто жлекче. | ||
| + | |||
| + | ЖЛУ́КТИТИ, кчу, ктиш і рідше ЖЛУКТА́ТИ, жлукчу, жлукчеш, недок., перех., вульг. Пожадливо й багато пити. [Єгер:] Аби наша хіть, то будемо горілку пити, каву жлуктити хоч до рана, так як той подорожній (Леся Українка, IV, 1954, 227); Жлуктав [Семен] з горя горілку, мов корова воду, — пропивав навіть останню свою одежину (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 33); Микола той чай жлуктить, як віл (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 74). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 537. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Zhluktiy27032023.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Ярдглешн227032023.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Zhluktiy327032023.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет романо-германської філології]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2022 року]] | ||
Поточна версія на 18:20, 27 березня 2023
Жлуктій, -тія, м. Пьющій съ жадностью. Аф. 402. Ув. Жлуктіяка.
Сучасні словники
Жлуктій - той, хто жлекче.
ЖЛУ́КТИТИ, кчу, ктиш і рідше ЖЛУКТА́ТИ, жлукчу, жлукчеш, недок., перех., вульг. Пожадливо й багато пити. [Єгер:] Аби наша хіть, то будемо горілку пити, каву жлуктити хоч до рана, так як той подорожній (Леся Українка, IV, 1954, 227); Жлуктав [Семен] з горя горілку, мов корова воду, — пропивав навіть останню свою одежину (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 33); Микола той чай жлуктить, як віл (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 74).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 537.
Ілюстрації
|
|
|
