Відмінності між версіями «Жельман»
(Створена сторінка: '''Жельман, -на, '''''м. ''Родъ игры, родъ весенняго хоровода. ''А ми як колись малими гуляли з ва...) |
|||
| (не показані 2 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Жельман, -на, '''''м. ''Родъ игры, родъ весенняго хоровода. ''А ми як колись малими гуляли з вами і в жельмана, і веснянок співали. ''Левиц. Пов. 106. | '''Жельман, -на, '''''м. ''Родъ игры, родъ весенняго хоровода. ''А ми як колись малими гуляли з вами і в жельмана, і веснянок співали. ''Левиц. Пов. 106. | ||
[[Категорія:Же]] | [[Категорія:Же]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===Тлумачення слова у сучасних словниках=== | ||
| + | |||
| + | Же́льман = зе́льман — старовинна народна гра, різновид весняного хороводу; «їде, їде Жельман!» — радісно вигукувала молодь, виводячи веснянкові танки навколо церкви; назва, можливо, пов’язана з якоюсь історичною особою, яка із ключаря-орендаря, що відмикає церкву, перетворилася на міфічного ключаря, що відмикає весною небо і сонце; у нього вірили наші предки, як у силу пробудження весняної природи, пop. вірш Б. І. Антонича «Зельман»: | ||
| + | Закрутився світ безкраїй, зелень на землі й на небі. | ||
| + | Ой, дівчатам заплітають у волосся сонця гребінь. | ||
| + | День зелений, день хрещатий, герці радісних лошат. | ||
| + | В пісні важко передати те, чим крилиться душа. | ||
| + | Їде Зельман білим возом, тропарями дзвонить ранок. | ||
| + | О, скажи, весільна лозо, | ||
| + | чому в серці хмільно й п’яної | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zelman25032023.jpg|x340px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zelmann25032023.jpg|x340px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|dbN_BWOuO18}}. | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 217. | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B6%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2018 року]] | ||
Поточна версія на 18:56, 25 березня 2023
Жельман, -на, м. Родъ игры, родъ весенняго хоровода. А ми як колись малими гуляли з вами і в жельмана, і веснянок співали. Левиц. Пов. 106.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Же́льман = зе́льман — старовинна народна гра, різновид весняного хороводу; «їде, їде Жельман!» — радісно вигукувала молодь, виводячи веснянкові танки навколо церкви; назва, можливо, пов’язана з якоюсь історичною особою, яка із ключаря-орендаря, що відмикає церкву, перетворилася на міфічного ключаря, що відмикає весною небо і сонце; у нього вірили наші предки, як у силу пробудження весняної природи, пop. вірш Б. І. Антонича «Зельман»: Закрутився світ безкраїй, зелень на землі й на небі. Ой, дівчатам заплітають у волосся сонця гребінь. День зелений, день хрещатий, герці радісних лошат. В пісні важко передати те, чим крилиться душа. Їде Зельман білим возом, тропарями дзвонить ранок. О, скажи, весільна лозо, чому в серці хмільно й п’яної
Ілюстрації
|
|
Медіа
.Джерела та література
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 217.
Зовнішні посилання
http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B6%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B0%D0%BD
