Відмінності між версіями «Чуть»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 24: Рядок 24:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чуть_1.png|x140px]]
 
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чуть_2.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чуть_2.png|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чуть_3.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чуть_3.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чуть_1.png|x140px]]  
 
|}
 
|}
  

Версія за 00:46, 20 березня 2023

Чуть, нар. Чуть, едва. Іде, чуть не плаче. Шевч. 165. Чуть живу пустив. Рудч. Ск. І. 178.


Сучасні словники

Етимологія слова. [1]

ЧУТЬ — «ледве, трохи»

• запозичення з російської мови;
• р. чуть «ледве» виникло в результаті семантичної видозміни форми інфінітива чуть, др. чути «відчувати» (до переосмислення дієслівних форм пор. укр. мов, мовля́в, хай, р. пусть і т. ін.);
• зіставлення з дангл. hyse «син; юнак», перс. kōda «дитина», ав. kutaka- «маленький» (Scheftelowitz WZKM 34, 218) помилкове;
• р. чуть, бр. чуць, др. чути «можливо, навіть».

Словник української мови у 20 томах.

ЧУТЬ, присл., розм.

Те саме, що ледь.

Іде чуть не плаче. Чуть живу пустив (Сл. Б. Грінченка); Чи тямки тобі, як ми втікали з Братського на Запорожжя та на дорозі зустріли одну чорнобривеньку і ти чуіь-чуть був не проміняв запорозької волі на її чорні брови? (Т. Шевченко); Люблю похмурі дні, коли крізь сині хмари Чуть пробивається проміння золоте І ллє у тумані на землю тихі чари (М. Рильський).

Ілюстрації

Чуть 2.png Чуть 3.png Чуть 1.png

Медіа