Відмінності між версіями «Чуть»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 24: | Рядок 24: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чуть_2.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чуть_2.png|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чуть_3.png|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чуть_3.png|x140px]] |
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Чуть_1.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 00:46, 20 березня 2023
Чуть, нар. Чуть, едва. Іде, чуть не плаче. Шевч. 165. Чуть живу пустив. Рудч. Ск. І. 178.
Зміст
Сучасні словники
Етимологія слова. [1]
ЧУТЬ — «ледве, трохи»
• запозичення з російської мови; • р. чуть «ледве» виникло в результаті семантичної видозміни форми інфінітива чуть, др. чути «відчувати» (до переосмислення дієслівних форм пор. укр. мов, мовля́в, хай, р. пусть і т. ін.); • зіставлення з дангл. hyse «син; юнак», перс. kōda «дитина», ав. kutaka- «маленький» (Scheftelowitz WZKM 34, 218) помилкове; • р. чуть, бр. чуць, др. чути «можливо, навіть».
Словник української мови у 20 томах.
ЧУТЬ, присл., розм.
Те саме, що ледь.
Іде чуть не плаче. Чуть живу пустив (Сл. Б. Грінченка); Чи тямки тобі, як ми втікали з Братського на Запорожжя та на дорозі зустріли одну чорнобривеньку і ти чуіь-чуть був не проміняв запорозької волі на її чорні брови? (Т. Шевченко); Люблю похмурі дні, коли крізь сині хмари Чуть пробивається проміння золоте І ллє у тумані на землю тихі чари (М. Рильський).
Ілюстрації
|
|
|
