Відмінності між версіями «Докір»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| (не показано 16 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | Тлумачення слова у сучасних словниках | + | Тлумачення слова у сучасних словниках: |
| + | [http://sum.in.ua/s/dokir Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]<br /> | ||
<b>ДО́КІ́Р, -кору,</b> чол. Висловлене кому-небудь або передане в інший спосіб звинувачення в чомусь, незадоволення чимось і т. ін. <em>Грицьків докір дуже вразив Чіпку (Панас Мирний, II, 1954, 172); В її очах і радість, і докір (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 362); Валя густо почервоніла і з невисловленим докором глянула на Цимбала (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 103).</em> | <b>ДО́КІ́Р, -кору,</b> чол. Висловлене кому-небудь або передане в інший спосіб звинувачення в чомусь, незадоволення чимось і т. ін. <em>Грицьків докір дуже вразив Чіпку (Панас Мирний, II, 1954, 172); В її очах і радість, і докір (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 362); Валя густо почервоніла і з невисловленим докором глянула на Цимбала (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 103).</em> | ||
| + | |||
| + | ==Морфологія терміну== | ||
| + | З формальної точки зору сучасне слово докір є типовим дієслівним іменником, тобто утворене від дієслова докоряти. В свою чергу дієслово докоряти утворене із архаїчного дієслова корити з додаванням префікса до, що означає часову підлеглість до дії. | ||
| + | |||
| + | ==Етимологія== | ||
| + | <ul> | ||
| + | <li>псл. koriti «корити; ганити; сварити; принижувати; карати, мучити», очевидно, похідне від korъ «образа» (пор. р. заст. кор «образа; лайка, картання», болг. [кор] «прізвисько», цсл. коръ «образа, зневага»);<br></li> | ||
| + | <li>пов’язане чергуванням голосних з псл. karati «карати, мучити; корити; дорікати; сварити», kara «лайка, ганьблення, осуд; покарання, приниження», укр. кара́ти, ка́ра;<br></li> | ||
| + | <li>споріднене з лтс. karinât «дражнити, дратувати, збуджувати», лит. [kìrinti] «тс.», гр. κάρνη «шкода; штраф; кара», лат. carino (cārino) «глузую, висміюю, ганьблю», дірл. caire (‹*qr̥i̯ria) «докір», дкімр. гал. cared «непридатність; недбалість; безпутність», кімр. carred, корн. cara «тс.», сбрет. carez «закид», що продовжують іє. *kar«ганьбити, ганити; карати», пов’язане з *(s)ker- «різати; гостро, різко ображати», представленим у гр. κέρτομος «той, хто глузує; лукавий, облудний», κερτόμιος «глузливий, образливий, уїдливий», σκερβόλλω «обливаю брудом, ображаю» (пор. дангл. gehornian «ображати», а також двн. harawēn «глузувати», свн. herwēn, дангл. hierwan «тс.» і більш віддалене тох. А, В kärn- «мучити, бити»);<br></li> | ||
| + | <li>алб. koris «корити; ганьбити» вважається запозиченням із болгарської мови;<br></li> | ||
| + | <li>р. кори́ть «корити», [кори́ться] «скаржитися; мучитися; каятися; просити», бр. розм. кары́ць «корити», кары́цца «покорятися, примирятися», др. корити «ганити, осуджувати», коритися «каятися; сваритися», п. korzyć się «упокорюватися, примирятися; (заст., рідк.) сваритися», ст. рідк. korzyć «принижувати, корити», ч. kořiti «принижувати», kořiti se «упокорюватися», слц. koriť sa, вл. pokorić so «тс.», pokorić «принизити», болг. коря́ «докоряти, сварити, осуджувати», [ко́ра] «обмовляти», м. кори «корити, докоряти, сварити», схв. кòрити «тс., робити зауваження», кòрити се «докоряти один одному, сваритися», слн. ст. kоríti «ганити, картати; карати, мучити», стсл. корити «ганити, ображати»;<br></li> | ||
| + | </ul> | ||
| + | |||
| + | ==Синоніми== | ||
| + | 1.ДОРІКА́ННЯ<br> | ||
| + | 2.ЗА́КИД<br> | ||
| + | 3.ПОПРІКА́ННЯ<br> | ||
| + | 4.ДОКО́РА<br> | ||
| + | 5.КАРТА́ННЯ<br> | ||
| + | 6.ПЕРЕКО́РИ<br> | ||
| + | 7.ПРИПА́РКА<br> | ||
| + | 8.НАГА́НА<br> | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| Рядок 15: | Рядок 38: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Докір04.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Докір04.jpg|x140px]] | ||
|} | |} | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | Словник української мови: в 11 | + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 352.<br> |
| + | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 413. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
[http://sum.in.ua/s/dokir Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]<br /> | [http://sum.in.ua/s/dokir Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]<br /> | ||
| + | [http://ukrlit.org/slovnyk/hrinchenko_slovar_ukrainskoi_movy/%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%96%D1%80 Словарь української мови]<br /> | ||
| + | [https://goroh.pp.ua/%D0%95%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F/%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%96%D1%80 Онлайн-бібліотека Горох] | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
[[Категорія:Слова 2022 року]] | [[Категорія:Слова 2022 року]] | ||
Поточна версія на 18:21, 10 березня 2023
Докір, -кору, м. Укоръ, укоризна. Докір тому, хто при лихові вдається до шинку. Ном. № 922. Докором серця не вражає. В словах її почувся докір. Левиц. Пов. 69.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках:
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДО́КІ́Р, -кору, чол. Висловлене кому-небудь або передане в інший спосіб звинувачення в чомусь, незадоволення чимось і т. ін. Грицьків докір дуже вразив Чіпку (Панас Мирний, II, 1954, 172); В її очах і радість, і докір (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 362); Валя густо почервоніла і з невисловленим докором глянула на Цимбала (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 103).
Морфологія терміну
З формальної точки зору сучасне слово докір є типовим дієслівним іменником, тобто утворене від дієслова докоряти. В свою чергу дієслово докоряти утворене із архаїчного дієслова корити з додаванням префікса до, що означає часову підлеглість до дії.
Етимологія
- псл. koriti «корити; ганити; сварити; принижувати; карати, мучити», очевидно, похідне від korъ «образа» (пор. р. заст. кор «образа; лайка, картання», болг. [кор] «прізвисько», цсл. коръ «образа, зневага»);
- пов’язане чергуванням голосних з псл. karati «карати, мучити; корити; дорікати; сварити», kara «лайка, ганьблення, осуд; покарання, приниження», укр. кара́ти, ка́ра;
- споріднене з лтс. karinât «дражнити, дратувати, збуджувати», лит. [kìrinti] «тс.», гр. κάρνη «шкода; штраф; кара», лат. carino (cārino) «глузую, висміюю, ганьблю», дірл. caire (‹*qr̥i̯ria) «докір», дкімр. гал. cared «непридатність; недбалість; безпутність», кімр. carred, корн. cara «тс.», сбрет. carez «закид», що продовжують іє. *kar«ганьбити, ганити; карати», пов’язане з *(s)ker- «різати; гостро, різко ображати», представленим у гр. κέρτομος «той, хто глузує; лукавий, облудний», κερτόμιος «глузливий, образливий, уїдливий», σκερβόλλω «обливаю брудом, ображаю» (пор. дангл. gehornian «ображати», а також двн. harawēn «глузувати», свн. herwēn, дангл. hierwan «тс.» і більш віддалене тох. А, В kärn- «мучити, бити»);
- алб. koris «корити; ганьбити» вважається запозиченням із болгарської мови;
- р. кори́ть «корити», [кори́ться] «скаржитися; мучитися; каятися; просити», бр. розм. кары́ць «корити», кары́цца «покорятися, примирятися», др. корити «ганити, осуджувати», коритися «каятися; сваритися», п. korzyć się «упокорюватися, примирятися; (заст., рідк.) сваритися», ст. рідк. korzyć «принижувати, корити», ч. kořiti «принижувати», kořiti se «упокорюватися», слц. koriť sa, вл. pokorić so «тс.», pokorić «принизити», болг. коря́ «докоряти, сварити, осуджувати», [ко́ра] «обмовляти», м. кори «корити, докоряти, сварити», схв. кòрити «тс., робити зауваження», кòрити се «докоряти один одному, сваритися», слн. ст. kоríti «ганити, картати; карати, мучити», стсл. корити «ганити, ображати»;
Синоніми
1.ДОРІКА́ННЯ
2.ЗА́КИД
3.ПОПРІКА́ННЯ
4.ДОКО́РА
5.КАРТА́ННЯ
6.ПЕРЕКО́РИ
7.ПРИПА́РКА
8.НАГА́НА
Ілюстрації
|
|
|
|
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 352.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 413.
Зовнішні посилання
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Словарь української мови
Онлайн-бібліотека Горох
