Відмінності між версіями «Волиняк»
(→Див. також) |
(→Два брати-«волиняки» на Сумщині захищають Україну) |
||
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
''"У підрозділі їх називають «волиняки»: два брати з колишнього Рожищенського району нині на Сумщині захищають Україну."'' | ''"У підрозділі їх називають «волиняки»: два брати з колишнього Рожищенського району нині на Сумщині захищають Україну."'' | ||
[https://uagit.tv/2022/11/28/25535-dva-braty-volynyaky-na-sumschyni-zahyschayut-ukrayinu] | [https://uagit.tv/2022/11/28/25535-dva-braty-volynyaky-na-sumschyni-zahyschayut-ukrayinu] | ||
| − | |||
==== Луцьке князівство ==== | ==== Луцьке князівство ==== | ||
Версія за 22:45, 8 березня 2023
Волиняк, -ка, волинянин, -на, м. Житель Волыни.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Волинь
Воли́нь — давньоруська історична область, історично-географічний край у басейні південних приток Прип'яті і верхів'ях Західного Бугу, у північно-західній частині сучасної України. Розташована між Поділлям на півдні та Поліссям на півночі, Західним Бугом на заході і верхнім Тетеревом та верхів'ями Ужа на сході. Охоплює сучасні Волинську та Рівненську області, західну частину Житомирської та північну частину Тернопільської та Хмельницької областей. Площа — близько 70 000 км². У ширшому розумінні до Волині можна зарахувати південну частину Берестейської області Білорусі і східну частину Люблінського воєводства Польщі.[1]
Волиняни
Волиняни (дав.-рус. Волынѧне — середньовічне східнослов'янське плем'я, що населяло територію Волині, північно-східну Галичину, басейн середнього Бугу. Згадки про волинян містяться у середньовічних джерелах: Повісті минулих літ (XII ст.), хроніці Баварського аноніма X ст., та у творах арабського географа Аль-Масуді. Згідно Повісті минулих літ раніше називались дулібами та бужанами. У X ст. були приєднані до Київської Русі великим князем київським Володимиром Святославичем. З пізнього середньовіччя і до наших днів волиняни відомі як етнографічна група українського народу. [2]
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Сучасні волиняки»: погляд з Берліна 1944-го
"Волиняки мають майже усі ті звичаї, що й інші українці (Поділля, Київщини, Галичини і т. д.) Якихось дуже відмінних звичаїв і обичаїв нема. Та й ті, що зберіглися вже забувають й виходять з життя. Характерніші такі: різдвяна й хрещенська кутя; Йордан і освячування будинків свяченою водою й крейдою, якою пишуть хрести; колядування, Ірод і щедрування. На Великдень – писанки (волинські писанки вироджуються) й палення вогню біля церкви в великодню ніч. На Зелені свята – «маєння» хат зеленню. На Спаса – свячення овочів, а на Успення – зілля. З родинно-обрядових звичаїв зберігається ще коровай і «поминки» – частування рідні й приятелів після похорону." [3]
Два брати-«волиняки» на Сумщині захищають Україну
"У підрозділі їх називають «волиняки»: два брати з колишнього Рожищенського району нині на Сумщині захищають Україну." [4]
Луцьке князівство
Луцьке князівство — західне давньоукраїнське князівство династії Рюриковичів на території сучасної Волині з центром у місті Луцьку. За Длуґошем в 1000 році Володимир I Великий заложив у Луцьку замок. Першим удільним князем у Луцьку був Давид Святославич (і його син Святослав-Панкратій Давидович в чернецтві Микола Святоша), син Святослава II. Він недовго княжив у своєму уділі. В 1097 р. володимирський князь Давид Ігорович за допомогою половців позбавив Давида Святославовича Луцького уділу. Після смерті Давида Ігоревича у 1112 році князівство перейшло до Володимира Мономаха та його нащадків.[5]
Джерела та література
Зовнішні посилання
- https://educalingo.com/uk/dic-uk/volynyak
- https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D0%BD%D0%B8
- https://kovel.media/suchasni-volynyaky-poglyad-z-berlina-1944-go/
- https://www.youtube.com/watch?v=MScO49IAuxM
- https://uagit.tv/2022/11/28/25535-dva-braty-volynyaky-na-sumschyni-zahyschayut-ukrayinu
