Відмінності між версіями «Товкачик»
(→Зовнішні посилання) |
(→Джерела та література) |
||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
*[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D1%87 Товкач] | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%B0%D1%87 Товкач] | ||
| + | *[https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/23663/1/%D0%A2%D0%A0%D0%90%D0%94%D0%98%D0%A6%D0%86%D0%99%D0%9D%D0%86%20%D0%97%D0%9D%D0%90%D0%A0%D0%AF%D0%94%D0%94%D0%AF%20%D0%9F%D0%95%D0%A0%D0%92%D0%98%D0%9D%D0%9D%D0%9E%D0%87%20%D0%9F%D0%95%D0%A0%D0%95%D0%A0%D0%9E%D0%91%D0%9A%D0%98%20%D0%97%D0%95%D0%A0%D0%9D%D0%9E%D0%92%D0%98%D0%A5.pdf Традиційні знаряддя переробки зернових] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
1. Товкач // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. | 1. Товкач // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980. | ||
| + | |||
| + | 2. Горленко В. Ф. Народна землеробська техніка українців / В. Ф. Горленко, І. Д. Бойко, О. С. Куницький. –К.: Наукова думка, 1971. – 164 с. | ||
| + | |||
| + | 3. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник / А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1994. – 256 с. | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
Поточна версія на 15:22, 12 грудня 2022
Товкачик, товкачичок, -чка, м. Ум. отъ товкач.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда
ТОВКА́Ч, а, чол.
1. Товстий дерев'яний стрижень, ударами, натискуванням якого ущільнюють яку-небудь масу або подрібнюють, розтирають що-небудь. Біля рукавів, звідки сиплеться крупчатка, стоять чоловіки і, не кваплячись, товкачами туго набивають мішки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 30); При звичайному способі квашення капусту обов'язково трамбують, поки не виступить сік. Роблять це товкачами з довгими ручками (Колгоспник України, 8, 1957, 37); Тоді помічники його беруть дубовий товкач, довго розтирають суміш [селітри, вугільного порошку і сірки], потім пересипають її під прес (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 427); За відсутності спеціальних виноробних плододробарок подрібнення можна провадити в міцних дерев'яних діжках дерев'яними товкачами (Садівництво і ягідництво, 1957, 291); * У порівняннях. Стара почала вмовляти: останься та й останься, бо жалувала мене, що я їй щиро робила, не лінувалась й слухняна була, — от як той товкач: що мені загадають, те й зроблю (Марко Вовчок, I, 1955, 18); // Заокруглений на кінці стрижень, яким товчуть, розтирають що-небудь у ступі, ступці. — Жарти жартами, а я, їй-богу, трохи чи не правду кажу, що не знайдете ні товкача, ні ковганки, бо ці київські ледащиці не затовкують салом борщу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 602); // Спеціально оброблений камінь, яким товчуть, розтирають що-небудь. Ми в чотири руки хапали кам'яний товкач і доти водили ним з притиском по плиті, доки під гладким каменем чути було хоч одно зернятко нерозтовченої та нерозмеленої фарби (Іван Франко, IV, 1950, 211).
2. перен., розм. Нерозумна людина; дурень. «Та й дурень ти який, як бачу!» — На те мені він [сват] відказав, — «Як хочеш, то й тебе, товкачу, Я поведу на той базар» (Панас Мирний, V, 1955, 285).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Товкач // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Горленко В. Ф. Народна землеробська техніка українців / В. Ф. Горленко, І. Д. Бойко, О. С. Куницький. –К.: Наукова думка, 1971. – 164 с.
3. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник / А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1994. – 256 с.
