Відмінності між версіями «Докір»
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
==Синоніми== | ==Синоніми== | ||
| − | 1.ДОРІКА́ННЯ | + | 1.ДОРІКА́ННЯ<br> |
| − | 2.ЗА́КИД | + | 2.ЗА́КИД<br> |
| − | 3.ПОПРІКА́ННЯ | + | 3.ПОПРІКА́ННЯ<br> |
| − | 4.ДОКО́РА | + | 4.ДОКО́РА<br> |
| − | 5.КАРТА́ННЯ | + | 5.КАРТА́ННЯ<br> |
| − | 6.ПЕРЕКО́РИ | + | 6.ПЕРЕКО́РИ<br> |
| − | 7.ПРИПА́РКА | + | 7.ПРИПА́РКА<br> |
| − | 8.НАГА́НА | + | 8.НАГА́НА<br> |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 22:58, 4 грудня 2022
Докір, -кору, м. Укоръ, укоризна. Докір тому, хто при лихові вдається до шинку. Ном. № 922. Докором серця не вражає. В словах її почувся докір. Левиц. Пов. 69.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДО́КІ́Р, -кору, чол. Висловлене кому-небудь або передане в інший спосіб звинувачення в чомусь, незадоволення чимось і т. ін. Грицьків докір дуже вразив Чіпку (Панас Мирний, II, 1954, 172); В її очах і радість, і докір (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 362); Валя густо почервоніла і з невисловленим докором глянула на Цимбала (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 103).
Морфологія терміну
З формальної точки зору сучасне слово докір є типовим дієслівним іменником, тобто утворене від дієслова докоряти. В свою чергу дієслово докоряти утворене із архаїчного дієслова корити з додаванням префікса до, що означає часову підлеглість до дії.
Синоніми
1.ДОРІКА́ННЯ
2.ЗА́КИД
3.ПОПРІКА́ННЯ
4.ДОКО́РА
5.КАРТА́ННЯ
6.ПЕРЕКО́РИ
7.ПРИПА́РКА
8.НАГА́НА
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 352.
Зовнішні посилання
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
