Відмінності між версіями «Покуття»
(→Великий тлумачний словник сучасної мови) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 24: | Рядок 24: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Покуть.jpg|x250px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 12:33, 7 червня 2022
Покуття, покутя, -тя, с. 1) Красный уголъ. Рудч. Ск. II. 27. Закопав під покуттям. Мнж. 59. Посажу батька та на покутті. Чуб. V. 699. Узвар на базар, а кутя на покутє. Ном. № 343. 2) Покутє. Страна при Прутѣ, Черемушѣ до Днѣстра какъ сѣверной границы. Kolb. I. 3, 17, 339.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Великий тлумачний словник сучасної мови (2005)
Покуття
- 1. В українській селянській хаті – куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього
Словник української мови в 11 томах ( 1970-1980)
ПО́КУТТЯ
- 1. В українській селянській хаті — куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього. [Тиміш:] Милості просимо в господу… Дуже, дуже раді, що завітали. Сідайте на покуття (Марко Кропивницький, IV, 1949, 244); На покутті посадили найдорожчого гостя — сивого інженера, який приїхав останнім (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 32).
Покуття в українській хаті
Покуття - найсвятіше та найпочесніше місце в хаті. На покуті знаходилися цінні речі: ікони (образи), Біблія, свічки, стіл (хатній престіл), за яким відбувалися трапези, як родинні, так і гостьові, коли були родинні свята. На покуті, починаючи із зажинків і закінчуючи обжинками, стояв пучок колосків «дідух» - обрядовий сніп, прикрашений стрічками, як символ добробуту й достатку, пам'ять про предків.
Українці, заходячи до хати, знімали головний убір і хрестилися на покуть.
Покуть в Україні завжди прикрашали вишитими рушниками, писанками, пахучими травами.
Ілюстрації
|
|
|
|
