Відмінності між версіями «Озирнути»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Оз]] | [[Категорія:Оз]] | ||
| + | == Текст заголовка == | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Те саме, що оглядатися 1—3. Знехотя озираєшся навкруги, чи не літають кругом тебе якісь інші істоти, чи не виглядають з-за кущів чиїсь очі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 53); Підійшовши до найгустішого куща лози, хлопці стали й озирнулися кругом (Степан Васильченко, I, 1959, 153); Грек часто озирався назад і з тривогою поглядав на море (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391); Хлопець озирається до своєї супутниці (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 227); Йдучи, шинкарка озирнулася на Якова (Марко Вовчок, I, 1955, 244); Уже минув і ворота, коли позад себе почув срібний сміх. Озирнувся — ніде нікого | Те саме, що оглядатися 1—3. Знехотя озираєшся навкруги, чи не літають кругом тебе якісь інші істоти, чи не виглядають з-за кущів чиїсь очі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 53); Підійшовши до найгустішого куща лози, хлопці стали й озирнулися кругом (Степан Васильченко, I, 1959, 153); Грек часто озирався назад і з тривогою поглядав на море (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391); Хлопець озирається до своєї супутниці (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 227); Йдучи, шинкарка озирнулася на Якова (Марко Вовчок, I, 1955, 244); Уже минув і ворота, коли позад себе почув срібний сміх. Озирнувся — ніде нікого | ||
Версія за 14:29, 1 грудня 2021
Озирнути, -ся. См. Озирати, -ся.
Зміст
Текст заголовка
Сучасні словники
Те саме, що оглядатися 1—3. Знехотя озираєшся навкруги, чи не літають кругом тебе якісь інші істоти, чи не виглядають з-за кущів чиїсь очі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 53); Підійшовши до найгустішого куща лози, хлопці стали й озирнулися кругом (Степан Васильченко, I, 1959, 153); Грек часто озирався назад і з тривогою поглядав на море (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391); Хлопець озирається до своєї супутниці (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 227); Йдучи, шинкарка озирнулася на Якова (Марко Вовчок, I, 1955, 244); Уже минув і ворота, коли позад себе почув срібний сміх. Озирнувся — ніде нікого
Ілюстрації
|
|
