Відмінності між версіями «Угукати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Угукати, -каю, -єш, '''''гл. ''Говорить: угу. Категорія:Уг) |
|||
| (не показані 9 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Угукати, -каю, -єш, '''''гл. ''Говорить: угу. | '''Угукати, -каю, -єш, '''''гл. ''Говорить: угу. | ||
[[Категорія:Уг]] | [[Категорія:Уг]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | |||
| + | '''Академічний тлумачний словник (1970—1980)''' | ||
| + | |||
| + | УГУКАТИ, аю, аєш, недок., розм. | ||
| + | |||
| + | 1. Погоджуючись із співрозмовником чи потверджуючи його слова, говорити часто «угу». Новий знайомий розповідає мені про Херсон, а я слухаю та угукаю собі, щоб не мовчати, а розмову сяк-так підтримувати (Остап Вишня, II, 1956, 401). | ||
| + | |||
| + | 2. Видавати звуки, схожі на «угу» (про птахів). [Мотря:] А оту ніч так сова те й зна — літа коло хати та все угука. [Катерина:] Щось воно та є! Мотря, далебі, се недаром! (Микола Костомаров, I, 1967, 194). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ugu 55833388 orig .jpeg|x330px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photo 2021-11-08 18-01-36.jpg|x300px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1616745917 -ty-tochno-kot-ugu demotions.ru.jpg|x320px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|d9H4k2o24T0}} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 13:17, 25 листопада 2021
Угукати, -каю, -єш, гл. Говорить: угу.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
УГУКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Погоджуючись із співрозмовником чи потверджуючи його слова, говорити часто «угу». Новий знайомий розповідає мені про Херсон, а я слухаю та угукаю собі, щоб не мовчати, а розмову сяк-так підтримувати (Остап Вишня, II, 1956, 401).
2. Видавати звуки, схожі на «угу» (про птахів). [Мотря:] А оту ніч так сова те й зна — літа коло хати та все угука. [Катерина:] Щось воно та є! Мотря, далебі, се недаром! (Микола Костомаров, I, 1967, 194).
Ілюстрації
|
|
|
