Відмінності між версіями «Заслання»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(не показані 7 проміжних версій ще одного учасника) | |||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
[[Категорія:За]] | [[Категорія:За]] | ||
− | |||
− | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Exilio_1.jpg|x300px]] |
− | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:img444.jpg|x300px]] |
− | + | ||
− | + | ||
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
− | + | {{#ev:youtube| https://www.youtube.com/watch?v=Cp4ntw6izvo}} | |
− | + | {{#ev:youtube| https://www.youtube.com/watch?v=QlblhAddAYE}} | |
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
− | + | http://sum.in.ua/s/zaslannja | |
− | + | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
− | [[Категорія:Слова | + | [[Категорія:Слова 2021 року]] |
Поточна версія на 11:55, 25 листопада 2021
Засла́ння - Покарання через примусове перебування в якій-небудь місцевості. Читають рішенець, і Гнат дізнається, що його засуджено на заслання в Сибір... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 77); Він натякав на Баржакове минуле, на те, що після подій 1905 року той кілька років відбував заслання десь на соляних промислах в Астраханській губернії (Олесь Гончар, II, 1959, 17). 2) Місце, де відбувають кару. Кайданами і Чернишевський дзвенів, І Ленін ішов у заслання (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 292); Через місяць, після прибуття на каторгу, втік коваль Єгор із заслання (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 12).