Відмінності між версіями «Здохлий»
(→Джерела та література) |
|||
| (не показані 7 проміжних версій 3 учасників) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Зд]] | [[Категорія:Зд]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках. | ||
| + | ''Здохлий'' - померлий, вмерший, мертвий, зникший безслідно, дохлий | ||
| + | 1. Який перестав існувати, загинув (про тварин, птахів, комах); мертвий, неживий. Тепер лісу того й признаку нема, а замість річки якийсь гнилий проточок, куди скидають битих собак та дохлих котів (Панас Мирний, I, 1954, 182); Фанатична юрба кидала в мене.. кавуновими лушпайками, тухлими яйцями та дохлими мишами (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 395). | ||
| + | 2. перен., фам. Кволий, немічний, слабосилий (про людей, тварин). Його.. відшмагали різками, мов мерзенного злодія, за якусь дохлу шкапу, яку він не встеріг від вовчих зубів (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 40). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ''ЗДО́ХЛИЙ'', а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до здохнути; | ||
| + | |||
| + | // у знач. прикм. — А в другого [кріпака] кінь упав дорогою. Стоїть, бідолаха, над здохлим конем, як очманілий (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 49); * У порівняннях. — Скочив Лис з одного маху, Бач, і впав посеред шляху, Мов здохлий, простяг лапки (Іван Франко, XII, 1953, 12). | ||
| + | |||
| + | [http://sum.in.ua/s/zdokhlyj Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 548.] | ||
| − | |||
| − | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Здохлий1.jpg|x300px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Здохлий2.jpg|x300px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Здохлий3.png|x300px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Здохлий4.jpg|x300px]] |
|} | |} | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|DiQcVdItUeY}} | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%96%D1%82_%D0%A8%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%B0 Кіт Шредінгера] | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 548. | ||
| + | |||
| + | Академічний тлумачний словник (1970—1980) | ||
| + | |||
| + | Вікіпедія | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/zdokhlyj | ||
| + | |||
| + | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%96%D1%82_%D0%A8%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%B0 | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | ||
[[Категорія:Слова 2021 року]] | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 22:39, 24 листопада 2021
Здо́хлий, -а, -е. Дохлый, издохшій. Я бачила там здохлого барана, ходімо приволочимо. Рудч. Ск. І. 22.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках.
Здохлий - померлий, вмерший, мертвий, зникший безслідно, дохлий
1. Який перестав існувати, загинув (про тварин, птахів, комах); мертвий, неживий. Тепер лісу того й признаку нема, а замість річки якийсь гнилий проточок, куди скидають битих собак та дохлих котів (Панас Мирний, I, 1954, 182); Фанатична юрба кидала в мене.. кавуновими лушпайками, тухлими яйцями та дохлими мишами (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 395).
2. перен., фам. Кволий, немічний, слабосилий (про людей, тварин). Його.. відшмагали різками, мов мерзенного злодія, за якусь дохлу шкапу, яку він не встеріг від вовчих зубів (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 40).
ЗДО́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до здохнути;
// у знач. прикм. — А в другого [кріпака] кінь упав дорогою. Стоїть, бідолаха, над здохлим конем, як очманілий (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 49); * У порівняннях. — Скочив Лис з одного маху, Бач, і впав посеред шляху, Мов здохлий, простяг лапки (Іван Франко, XII, 1953, 12).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 548.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 548.
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Вікіпедія
