Відмінності між версіями «Безвинний»
| (не показані 10 проміжних версій ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Безвинний, -а, -е.''' Невиновный, неповинный. К. Псал. 21. ''Не несе Бог нікого, хто б свидітелем був моєї безвинної смерти.'' Кв. ''Погибає безвинна людина.'' Грин. І. 68. | '''Безвинний, -а, -е.''' Невиновный, неповинный. К. Псал. 21. ''Не несе Бог нікого, хто б свидітелем був моєї безвинної смерти.'' Кв. ''Погибає безвинна людина.'' Грин. І. 68. | ||
| − | == | + | |} |
| − | + | </noinclude> | |
| − | + | ==Сучасні словники== | |
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | 1. Який не має за собою вини; який не зробив нічого злочинного. [Прісцілла (кидається до Руфіна):] Мене в'яжіть! Мій чоловік невинен (Леся Українка, II, 1951, 423); Яке це божевілля на невинних людей нападати! (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 91). | ||
| + | Невинна кров — кров людини або живої істоти, за якою немає ніякої вини. [Четвертий голос:] Покарає Зевс за кров невинну (Леся Українка, II, 1951, 306). | ||
| + | |||
| + | 2. Морально чистий, непорочний. Я не забуду щастя дотику до її шовкових кучерів, не забуду її душі, що дивилась крізь сині очі, — моєї душі, тільки далеко кращої, чистішої, невинної (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 420); Вона справді любила його всім своїм щирим, невинним, дівочим серцем (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 355); | ||
| + | // Який виражає моральну чистоту, непорочність. Лице твоє, чудове і невинне, Отут раз в раз у серці моїм сяє (Іван Франко, XIII, 1954, 241); За Тимофієм.. виступала гарна молодичка, поблискуючи не дуже невинними очима, й усміхалася (Гнат Хоткевич, II, 1966, 382); | ||
| + | // Пов'язаний з морально чистою, непорочною поведінкою. В голосі Степана було стільки невинної радості, що старий Волох спершу на хвилину злагіднів (Осип Маковей, Вибр., 1954, 294). | ||
| + | |||
| + | 3. Наївний, простодушний, нехитрий. Невинне мріяння народників не тільки по-дитячому наївне — воно прямо шкідливе тим, що відвертає думку бідноти від класової боротьби (Ленін, 24, 1972, 6); Дорош уважно слухав розповіді селян, але відчував, що вони приходять до нього не для того, щоб розповідати такі невинні історії, а що в них на умі є щось важливіше (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 160). | ||
| + | |||
| + | 4. Який не завдає шкоди; нешкідливий, безневинний. Пошліть йому [князеві М. В. Шаховському] разом з просьбою свої видання белетристичні, прохайте, щоб він звернув увагу на їх невинний зміст і дозволив їх продавати в Росії (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 211); Уряд і польська шляхта цілком слушно вбачали навіть у невинній культурницькій роботі серед українського населення загрозу своєму безроздільному пануванню (Матеріали з історії української журналістики, 1959, 138). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1579449720_1-1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:sobaka-13.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9 | ||
| + | http://sum.in.ua/s/nevynnyj | ||
==Джерела== | ==Джерела== | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. | ||
[[Категорія:Бе]] | [[Категорія:Бе]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 19:37, 24 листопада 2021
Безвинний, -а, -е. Невиновный, неповинный. К. Псал. 21. Не несе Бог нікого, хто б свидітелем був моєї безвинної смерти. Кв. Погибає безвинна людина. Грин. І. 68. |}
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Який не має за собою вини; який не зробив нічого злочинного. [Прісцілла (кидається до Руфіна):] Мене в'яжіть! Мій чоловік невинен (Леся Українка, II, 1951, 423); Яке це божевілля на невинних людей нападати! (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 91).
Невинна кров — кров людини або живої істоти, за якою немає ніякої вини. [Четвертий голос:] Покарає Зевс за кров невинну (Леся Українка, II, 1951, 306).
2. Морально чистий, непорочний. Я не забуду щастя дотику до її шовкових кучерів, не забуду її душі, що дивилась крізь сині очі, — моєї душі, тільки далеко кращої, чистішої, невинної (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 420); Вона справді любила його всім своїм щирим, невинним, дівочим серцем (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 355); // Який виражає моральну чистоту, непорочність. Лице твоє, чудове і невинне, Отут раз в раз у серці моїм сяє (Іван Франко, XIII, 1954, 241); За Тимофієм.. виступала гарна молодичка, поблискуючи не дуже невинними очима, й усміхалася (Гнат Хоткевич, II, 1966, 382); // Пов'язаний з морально чистою, непорочною поведінкою. В голосі Степана було стільки невинної радості, що старий Волох спершу на хвилину злагіднів (Осип Маковей, Вибр., 1954, 294).
3. Наївний, простодушний, нехитрий. Невинне мріяння народників не тільки по-дитячому наївне — воно прямо шкідливе тим, що відвертає думку бідноти від класової боротьби (Ленін, 24, 1972, 6); Дорош уважно слухав розповіді селян, але відчував, що вони приходять до нього не для того, щоб розповідати такі невинні історії, а що в них на умі є щось важливіше (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 160).
4. Який не завдає шкоди; нешкідливий, безневинний. Пошліть йому [князеві М. В. Шаховському] разом з просьбою свої видання белетристичні, прохайте, щоб він звернув увагу на їх невинний зміст і дозволив їх продавати в Росії (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 211); Уряд і польська шляхта цілком слушно вбачали навіть у невинній культурницькій роботі серед українського населення загрозу своєму безроздільному пануванню (Матеріали з історії української журналістики, 1959, 138).
Ілюстрації
|
Джерела та літератураhttps://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B1%D0%B5%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%B9 http://sum.in.ua/s/nevynnyj ДжерелаСловник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. |
