Відмінності між версіями «Шанька»
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 47: | Рядок 47: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Shanka.221121.jpg|x140px]] | |
| − | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Shanka.22112021.jpg|x140px]] | |
|} | |} | ||
Версія за 13:12, 24 листопада 2021
Шанька, -ки, ж. 1) = Шалька 2. Черниг. у. Черк. у. Черном. 2) Котомка для съѣстныхъ припасовъ, которую даютъ мальчикамъ-пастухамъ. (Сосн. у.) и мѣшокъ у рыболова. Мнж. 194.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: том 11, 1980.[[1]]
ША́НЬКА, и, жін., діал.
1. Торбинка. На галявину виходить один із хлопців в чоботях, в кобеняці. Через плече — шанька (Степан Васильченко, III, 1960, 111); Дівчина зітхнула і мовчки скорилася. До сідла її коня приторочено шаньки з харчами (Іван Ле, Наливайко, 1957, 301).
2. Торбина для годівлі коней в дорозі. Павло, повісивши на конячі морди шаньки з вівсом, підійшов до гурту односельчан (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 293); — На, на, — приказував Швачка, надіваючи шаньку коню на голову. — Попоїси трохи, та рушимо додому (Григорій Косинка, Новели, 1962, 95).
Словник синонімів
Шанька — ТО́РБА (невеликий дорожній мішок), ТОРБИ́НА, СУ́МА, КА́ЙСТРА діал.,ТА́ЙСТРА діал.,ТАЙСТРИ́НА діал.,ША́НЬКА діал.,ША́ЛЬКА діал.; СИ́ДІР жарт. (з харчами). А в іншого сіромахи Ні хати, ні поля, Тільки торба, а з торбини Виглядає доля (Т. Шевченко); За плечима чимала шкуратяна сума (Д. Мордовець); Козаки підголювали чуби, діставали з кайстрів чисті сорочки (П. Панч); Чия ж тота дівчинонька, чи не пана майстра, На голові два ґердани, через плечі тайстра (коломийка); - Ільку, ти піди додому, візьми дві тайстрини, положи хліба й сала, якщо є, а я тебе чекатиму біля могили (М. Томчаній); До сідла її коня приторочено шаньки з харчами (І. Ле); Грицько примостив сидір у головах, обхопив його поміцніше руками й одразу ж заснув (А. Дімаров). - Пор. су́мка.
Орфографічний словник української мови
Шанька — ша́нька іменник жіночого роду торбинка * Але: дві, три, чотири ша́ньки діал.
Фразеологічний словник
Дати шаньку — підкупити когось, добре почастувати з вигодою для себе.
ШАНЬКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ША́НЬКА - «торбинка дитини-пастуха»
- не зовсім ясне;
- можливо, виникло на основі польського запозичення szanek (зі зміною роду під впливом то́рба, торби́нка);
- пов’язання р. [ша́ночка] з ша́нец «окоп, невелике укріплення» (‹ н. Schanze «польове оборонне укріплення; корзина із землею» – Фасмер IV 404) менш вірогідне;
- р. [ша́ночка] «мішечок», п. (заст.) szanek «міра хлібного зерна різного обсягу»;
ЕТИМОЛОГІЧНІ ВІДПОВІДНИКИ
szanek польська
szanek «міра хлібного зерна різного обсягу» (заст.) польська
ша́ночка «окоп, невелике укріплення» (‹ н. Schanze «польове оборонне укріплення; корзина із землею» -- Фасмер IV 404) російська
ша́нец російська
ша́ночка «мішечок» російська
Ілюстрації
|
|
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 406.
Зовнішні посилання
http://sum.in.ua/s/shanjka https://dovidka.biz.ua/frazeologizmi-na-literu-d/ https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%88%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%B0
