Відмінності між версіями «Саднути»
(Створена сторінка: '''Саднути, -дну, -неш, '''''гл. ''Ударить, дать тумака. Лубен. у. Категорія:Са) |
|||
| (не показано 3 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Саднути, -дну, -неш, '''''гл. ''Ударить, дать тумака. Лубен. у. | '''Саднути, -дну, -неш, '''''гл. ''Ударить, дать тумака. Лубен. у. | ||
[[Категорія:Са]] | [[Категорія:Са]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | [http://ukrlit.org/slovnyk Публічний електроний словник української мови]=[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник] | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках=САДНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до сади́ти 9.=УДАРЯТИ (ВДАРЯТИ), яю, яєш, недок., УДАРИТИ (ВДАРИТИ), рю, риш, док. | ||
| + | |||
| + | 1. перех. і неперех., по чому, у що, об що. Чинити удар, удари; бити. — Ні! Не діжде..! — сердилась старенька пані, ударяючи кулаком об кулак (Панас Мирний, I, 1949, 373); Могутнім хвостом ударяв [кит] пароплав по боках і ховався в воду, пірнав під пароплав і підносив його на своїй спині (Микола Трублаїні, I, 1955, 186); [Співець:] Як його [пророка] в залізному ярмі виводили в полон з Єрусалиму, він об зруйнований жертовник вдарив сю арфу й кинув строщену додолу (Леся Українка, II, 1951, 154); — З чого ж починати? — вдарив Денис по молодому дубкові сокирою так, що аж листя на ньому затремтіло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 243); І зараз з усіх восьми копит рвонули коні й гаркнули колеса. Холодні скалочки мерзлої дороги, як дробом, ударили в лице, обсипали всього (Андрій Головко, II, 1957, 186); | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Саднути2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Саднути3.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Саднути4.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|2YiUHTIdd1Y}} | ||
| + | {{#ev:youtube|OieVSSXprRY}} | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | https://urst.com.ua/ru/uku/st-125 | ||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | [https://monster-book.com/rukopashnyy-boy Книги по рукопашному бою] | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 09:37, 24 листопада 2021
Саднути, -дну, -неш, гл. Ударить, дать тумака. Лубен. у.
Зміст
Сучасні словники
Публічний електроний словник української мови=Академічний тлумачний словник Тлумачення слова у сучасних словниках=САДНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до сади́ти 9.=УДАРЯТИ (ВДАРЯТИ), яю, яєш, недок., УДАРИТИ (ВДАРИТИ), рю, риш, док.
1. перех. і неперех., по чому, у що, об що. Чинити удар, удари; бити. — Ні! Не діжде..! — сердилась старенька пані, ударяючи кулаком об кулак (Панас Мирний, I, 1949, 373); Могутнім хвостом ударяв [кит] пароплав по боках і ховався в воду, пірнав під пароплав і підносив його на своїй спині (Микола Трублаїні, I, 1955, 186); [Співець:] Як його [пророка] в залізному ярмі виводили в полон з Єрусалиму, він об зруйнований жертовник вдарив сю арфу й кинув строщену додолу (Леся Українка, II, 1951, 154); — З чого ж починати? — вдарив Денис по молодому дубкові сокирою так, що аж листя на ньому затремтіло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 243); І зараз з усіх восьми копит рвонули коні й гаркнули колеса. Холодні скалочки мерзлої дороги, як дробом, ударили в лице, обсипали всього (Андрій Головко, II, 1957, 186);
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
https://urst.com.ua/ru/uku/st-125
