Відмінності між версіями «Клямка»
(Створена сторінка: '''Клямка, -ки, '''''ж. ''Щеколда. ''Коли чує, хтось лапає біля клямки; відчинив двері. ''Стор. Кля...) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Клямка, -ки, '''''ж. ''Щеколда. ''Коли чує, хтось лапає біля клямки; відчинив двері. ''Стор. Клямка запала. Дѣло кончено, поздно ужъ. Ном. № 1840, 1841. Ум. '''Клямочка. '''''Вона зараз притягне залізну клямочку з гвіздочком. ''Ком. II. 67. | '''Клямка, -ки, '''''ж. ''Щеколда. ''Коли чує, хтось лапає біля клямки; відчинив двері. ''Стор. Клямка запала. Дѣло кончено, поздно ужъ. Ном. № 1840, 1841. Ум. '''Клямочка. '''''Вона зараз притягне залізну клямочку з гвіздочком. ''Ком. II. 67. | ||
+ | |||
+ | [[Файл:Klamka211121.jpg|thumb|Клямка на хвіртці]] | ||
+ | '''Кля́мка''' (від сер.-н.-нем. ''klamm'' < ''klammen'' — «стискати») — пластинка з важільцем, якою зачиняють і відчиняють [[двері]], [[Хвіртка|хвіртку]] тощо. | ||
+ | |||
+ | Клямка встановлюється над ручками дверей. Через двері пропущено важільце, один кінець якого розплющений, лопатоподібний (ложкоподібний) і розташовується з зовнішнього боку дверей, інший кінець дещо зігнутий аби уникати випадіння важільця з отвору в дверях, що в нього його вставлено. При натисканні на розплющенний кінець важільця пальцем підймається пластина клямки з іншого, внутрішнього, боку дверей, на яких вона рухомо прикріплена однім кінцем, другим входить у гачок, вбитий у [[одвірок]]. З зовнішнього боку клямка відчиняється підійманням пластинки клямки вручну за її кінець, що має пласке закінчення у горизонтальній площині, або діючи на важілець. | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | [[Файл:Shpingalet211121.jpg|200px|thumb|left|Шпінгалет]] | ||
+ | [[Файл:Klamka verh 211121.jpg|200px|thumb|left|Клямка-скоба]] | ||
+ | [[Файл:Zacov211121.jpg|200px|thumb|left|Засув]] | ||
+ | [[Файл:Klamkaaa211121.jpg|200px|thumb|left|Клямка на хвіртці]] | ||
+ | == Див. також == | ||
+ | * Засув | ||
+ | '''За́сув''', зменш. '''за́сувка''', діал. '''за́сов''' — рухомий дерев'яний або залізний пристрій для замикання дверей, воріт, хвіртки тощо. Має вигляд дерев'яного чи металевого бруса, що пересувається у скобах, укріплених на дверях (стулках воріт) і одвірку. Замки для закривання дверей на основі засувів використовувалися уже в Давньому Єгипті. | ||
+ | |||
+ | Вдосконалений засув, який можна відперти ззовні найпростішим ключем, відомий як «бганий замок». | ||
+ | |||
+ | Засуви воріт можуть мати пробої для навісних замків. | ||
+ | |||
+ | ==Схожі пристрої== | ||
+ | *'''За́крутка, за́вертка''' — запірний пристрій у вигляді брусочка, що обертається на забитому в щось гвіздку. | ||
+ | *'''Клямка''' (від сер-в.-нім. ''klamm,'' пор. «клема») — запірний пристрій у вигляді пластинки з важільцем, яка на відміну від засува закріплена одним кінцем на осі й може підійматися й опускатися. | ||
+ | *'''Прого́нич''' — металевий стрижень, що використовувався для замикання віконниць, дверей, воріт. | ||
+ | *'''Ригель''' — засувка накладного чи врізного замка, що забезпечує запирання, входячи в гніздо на одвірку | ||
+ | *'''Шпінгале́т''' (через рос. ''шпингалет'' і нім. ''Spaniolett'' від фр. ''espagnolette'' — «запірна ручка для вікон», букв. — «іспаночка») — засувка у вигляді металевого стрижня чи пластинки з боковим важільцем. Використовується для запирання хвірток, стулок вікон, кватирок. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | ==Джерела та література== | ||
+ | [https://books.google.com.ua/books?id=815gAAAAMAAJ&q=%22%D0%BA%D0%BB%D1%8F%D0%BC%D0%BA%D0%B0%22%2B%22%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F%22&dq=%22%D0%BA%D0%BB%D1%8F%D0%BC%D0%BA%D0%B0%22%2B%22%D0%B5%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F%22&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwj_pdX2mOjdAhWJh6YKHTbWD8sQ6AEIJzAA Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с. — С. 569.] | ||
+ | |||
+ | [http://www.inmo.org.ua/sum.html?wrd=%D0%9A%D0%BB%D1%8F%D0%BC%D0%BA%D0%B0 Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. — С. 194.] | ||
+ | |||
+ | [http://www.inmo.org.ua/sum.html?wrd=%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B2 Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. — Том 3, 1972. — С. 338.] | ||
+ | |||
+ | [http://www.inmo.org.ua/sum.html?wrd=%D0%97%D0%B0%D1%81%D1%83%D0%B2%D0%BA%D0%B0 Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.] | ||
+ | |||
+ | [http://www.inmo.org.ua/sum.html?wrd=%D0%97%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2 Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.] | ||
+ | |||
+ | [http://www.inmo.org.ua/sum.html?wrd=%D0%9A%D0%BB%D1%8F%D0%BC%D0%BA%D0%B0 Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.] | ||
+ | |||
+ | [http://www.inmo.org.ua/sum.html?wrd=%D0%A8%D0%BF%D1%96%D0%BD%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%82 Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.] | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | {{#ev:youtube|UZbranQuDec}}. | ||
+ | {{#ev:youtube|Pb6zv9Qf3YA}}. | ||
+ | |||
+ | {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і | ||
+ | сучасність|підрозділ=Педагогічний інститут}} | ||
+ | |||
+ | |||
+ | [[Категорія:Обладнання]] | ||
+ | [[Категорія:Двері]] | ||
+ | [[Категорія:Замки (пристрої)]] | ||
[[Категорія:Кл]] | [[Категорія:Кл]] |
Версія за 23:25, 21 листопада 2021
Клямка, -ки, ж. Щеколда. Коли чує, хтось лапає біля клямки; відчинив двері. Стор. Клямка запала. Дѣло кончено, поздно ужъ. Ном. № 1840, 1841. Ум. Клямочка. Вона зараз притягне залізну клямочку з гвіздочком. Ком. II. 67.
Кля́мка (від сер.-н.-нем. klamm < klammen — «стискати») — пластинка з важільцем, якою зачиняють і відчиняють двері, хвіртку тощо.
Клямка встановлюється над ручками дверей. Через двері пропущено важільце, один кінець якого розплющений, лопатоподібний (ложкоподібний) і розташовується з зовнішнього боку дверей, інший кінець дещо зігнутий аби уникати випадіння важільця з отвору в дверях, що в нього його вставлено. При натисканні на розплющенний кінець важільця пальцем підймається пластина клямки з іншого, внутрішнього, боку дверей, на яких вона рухомо прикріплена однім кінцем, другим входить у гачок, вбитий у одвірок. З зовнішнього боку клямка відчиняється підійманням пластинки клямки вручну за її кінець, що має пласке закінчення у горизонтальній площині, або діючи на важілець.
Ілюстрації
Див. також
- Засув
За́сув, зменш. за́сувка, діал. за́сов — рухомий дерев'яний або залізний пристрій для замикання дверей, воріт, хвіртки тощо. Має вигляд дерев'яного чи металевого бруса, що пересувається у скобах, укріплених на дверях (стулках воріт) і одвірку. Замки для закривання дверей на основі засувів використовувалися уже в Давньому Єгипті.
Вдосконалений засув, який можна відперти ззовні найпростішим ключем, відомий як «бганий замок».
Засуви воріт можуть мати пробої для навісних замків.
Схожі пристрої
- За́крутка, за́вертка — запірний пристрій у вигляді брусочка, що обертається на забитому в щось гвіздку.
- Клямка (від сер-в.-нім. klamm, пор. «клема») — запірний пристрій у вигляді пластинки з важільцем, яка на відміну від засува закріплена одним кінцем на осі й може підійматися й опускатися.
- Прого́нич — металевий стрижень, що використовувався для замикання віконниць, дверей, воріт.
- Ригель — засувка накладного чи врізного замка, що забезпечує запирання, входячи в гніздо на одвірку
- Шпінгале́т (через рос. шпингалет і нім. Spaniolett від фр. espagnolette — «запірна ручка для вікон», букв. — «іспаночка») — засувка у вигляді металевого стрижня чи пластинки з боковим важільцем. Використовується для запирання хвірток, стулок вікон, кватирок.
Джерела та література
Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. — С. 194.
Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. — Том 3, 1972. — С. 338.
Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Медіа
. .{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Педагогічний інститут}}