Відмінності між версіями «Жежко»
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
Жежко - присл. , діал. Гаряче, жарко. | Жежко - присл. , діал. Гаряче, жарко. | ||
| − | + | [https://ukrainian_explanatory.academic.ru/48393/%D0%B6%D0%B5%D0%B6%D0%BA%D0%BE Український тлумачний словник] | |
'''Академічний тлумачний словник''' | '''Академічний тлумачний словник''' | ||
| Рядок 37: | Рядок 37: | ||
[http://slovopedia.org.ua/93/53398/869115.html Великий тлумачний словник] | [http://slovopedia.org.ua/93/53398/869115.html Великий тлумачний словник] | ||
| + | [https://ukrainian_explanatory.academic.ru/48393/%D0%B6%D0%B5%D0%B6%D0%BA%D0%BE Український тлумачний словник] | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | ||
[[Категорія:Слова 2021 року]] | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 19:47, 18 листопада 2021
Жежко, нар. Горячо, жарко. Їдуть, вже недалеко й пекло. «Ей, каже вуйт, вертаймось, чоловіче, додому, мені вже дуже жежко». Чуб. ІІ. 403.
Зміст
Сучасні словники
Великий тлумачний словник сучасної української мови
Жежко - присл. , діал. Гаряче, жарко.
Академічний тлумачний словник
ЖА́РКО
1. Присл. до жаркий 1, 2. Жарко палали дрова в невеличкій грубці (Олесь Донченко, V, 1957, 379); Схопивши його товсту червону руку, вона.. жарко почала цілувати (Панас Мирний, III, 1954, 280); Палали очі їхні жарко, немов гроза, звучав їх крок... (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 38); Потрудились хлопці жарко. І вантаженню кінець... (Степан Олійник, Наші знайомі, 1948, 52).
2. у знач. присудк. сл. Про високу температуру повітря. Кажуть, що моряки, повернувшись з Африки і навіть з екватора, говорили, що там не так жарко, як тут в Одесі (Леся Українка, V, 1956, 15); Покривши плечі дорогою шаллю, вона металася з кутка в куток і, хоч у кімнаті було жарко, її трясла пропасниця (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 362).
3. у знач. присудк. сл., кому. Про відчуття жари ким-небудь. Сонце так ясно світило і гріло, що панові аж стало жарко (Панас Мирний, IV, 1955, 178); Кров зашуміла йому в голові. Стало душно, жарко (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 370).
Ілюстрації
|
|
|
|
