Відмінності між версіями «Гуна»

Поточна версія на 15:46, 17 листопада 2021

Гуна, -ни, ж. = Луна 2. Харьк.

Сучасні словники

Вікіпедія

Гуна-єдиний природний супутник планети Земля. Другий за яскравістю об'єкт на земному небосхилі після Сонця і п'ятий за величиною супутник планет Сонячної системи. Станом на 1 травня 2020 року перший і єдиний позаземний об'єкт природного походження, на якому побувала людина. Середня відстань між центрами Землі і Місяця — 384 400 км[2][3].

Давні римляни називали Гуну Луною (лат. Luna) від індоєвропейського кореня louksnā — світла, заграва. Звідси грец. λύχνος — світильник[4]. Греки називали супутник Землі Селеною (грец. Σελήνη), стародавні єгиптяни — Ях (Іях).

Місяць не самосвітне тіло, як і всі планети. Спостерігати його можна лише тому, що він відбиває світло Сонця. Місяць завжди освітлюється Сонцем лише з одного боку, але земний спостерігач у різний час бачить освітлену половину під різними кутами. Місяць змінює свою видиму форму, і ці зміни називають фазами. Фази залежать від відносного розташування Землі, Місяця й Сонця.

Молодик — фаза, коли Місяць перебуває між Землею і Сонцем. У цей час він невидимий для земного спостерігача.

Повня — фаза, коли Місяць знаходиться в протилежній точці орбіти, і його освітлена Сонцем півкуля видима земному спостерігачеві повністю.

Проміжні фази — положення Місяця між молодиком і повнею, коли земний спостерігач бачить більшу або меншу частину освітленої півкулі, їх називають чвертями. Образ Місяця широко використовується в культурі практично всіх народів світу. Місяць є символом таємничості, романтичності, кохання. Численним є випадки використання в міфології, фольклорі, побуті, художній літературі, музичному й образотворчому мистецтві, кіно, комп'ютерних іграх тощо.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Вікіпедія

Цікаві ФакТи

1. Місяць – єдиний постійний природний супутник Землі Місяць – це п’ятий за величиною природний супутник Сонячної системи, і найбільший серед планетних супутників щодо відношення його розміру до розміру планети, навколо якій він обертається.

2. Місяць – другий найщільніший супутник

Серед тих супутніків, чия щільність вже нам відома. Перший за щільністю –  супутник Юпітер

3. Місяць завжди показує Землі одну й ту ж свою сторону Місяць знаходиться в синхронному обертанні із Землею. Близька його сторона позначена великими темними рівнинами, які заповнюють проміжки між кратерами.

4. Поверхня Місяця насправді темна Хоча порівняно з нічним небом він виглядає дуже яскравим.

5. Сонце і Місяць різних розмірів Цікаво, що з Землі і Сонце, і Місяць виглядають приблизно однакового розміру. Це тому, що супутник Землі у 400 разів менший за Сонце, але також у 400 разів ближче до Землі.

6. Місяць віддаляється від Землі Місяць щороку віддаляється приблизно на 3,8 см від нашої планети.

7. Супутник Землі утворився в результаті удару астероїда об Землю Найпоширенішим поясненням є те, що супутник Землі виник, коли астероїд розміром з Марс врізався в Землю, незабаром після того, як Сонячна система почала формуватися приблизно 4,5 мільярда років тому.

8. Місяць теж має землетруси 

Їх називають місячними землетрусами. Вони викликані гравітаційним впливом Землі. На відміну від землетрусів на Землі, що тривають не менше кількох хвилин, місячні землетруси можуть тривати до півгодини. Вони набагато слабкіші, ніж Земні землетруси. 

Умови на поверхні місяця

Атмосфера Місяця вкрай розріджена. Коли поверхня не освітлена Сонцем, вміст газів над нею не перевищує 2,0×105 частинок/см³ (для Землі цей показник становить 2,7×1019 частинок/см³), а після сходу Сонця збільшується на два порядки за рахунок дегазації ґрунту.

Розрідженість атмосфери призводить до високого перепаду температур на поверхні Місяця (від −190 до +120 °C)[7], залежно від освітленості; при цьому температура порід, що залягають на глибині 1 м, стала та дорівнює −35 °C. Зважаючи на практичну відсутність атмосфери, небо на Місяці завжди чорне, навіть коли Сонце перебуває над обрієм, і на ньому видно зорі[1].

Земний диск висить у небі Місяця майже нерухомо. Причини невеликих щомісячних коливань Землі по висоті над місячним горизонтом і за азимутом (приблизно по 7°) такі ж, як у лібрацій. Кутовий розмір Землі при спостереженні з Місяця в 3,7 раза більший за місячний при спостереженні з Землі, а площа небесної сфери, що закривається Землею в 13,5 разу більша за площу небесної сфери, що закривається Місяцем при спостереженні з Землі. Ступінь освітленості Землі, видима з Місяця, обернена місячним фазам, видимим на Землі: у повню з Місяця видно неосвітлену частину Землі, а під час молодика у місячному небі спостерігається освітлена півкуля Землі, яка створює приблизно в 50 разів сильніше освітлення, ніж Місяць у повню на Землі: максимальна видима зоряна величина Землі на Місяці становить приблизно −16m.