Відмінності між версіями «Хрипіти»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Див. також) |
||
Рядок 24: | Рядок 24: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
{{#ev:youtube|jJLKUyxaDNU}}. | {{#ev:youtube|jJLKUyxaDNU}}. | ||
− | |||
− | |||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== |
Версія за 17:51, 15 листопада 2021
Хрипіти, -плю, -пиш, гл. Хрипѣть. Хрипить у грудях, не буть мені в людях. Ном. № 13960.
Сучасні словники
ХРИПІТИ, плю, пиш; мн. хриплять; недок. 1. неперехідне дієслово Видавати горлом хрипкі звуки.
- Бабу Оришку знову кашель напав, і, тяжко хрипучи, грузько спльовуючи, вона почала одкашлюватись (Панас Мирний, I, 1954, 239);
- Поставив [Юрчик] Марусю на ноги, а сам, як підрізаний дуб, повалився на землю. Хрипів так, що земля, здавалося, хитається, і от гине, ну, гине зараз тут же чоловік (Гнат Хоткевич, II, 1966, 277);
- В горлі йому щось булькало, він хрипів, захлинався (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 51);
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- Як правильно писати та вживати слово – ХРИПІ́ННЯ