Відмінності між версіями «Соннивий»

Версія за 12:28, 15 листопада 2021

Сонни́вий, -а, -е = Сонливий. Я хоч соннивий, та все таки раніше встав. Зміев. у. Невістка соннивая, дрімливая. Нп. Черн. у.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови СОНЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який любить багато спати, схильний до сну. Хто лінивий, той і сонливий (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 201); Схопився Тугокопилий.. та мерщій до вікна, чи світає? Чи пора у двір гукати, сонливих робітничків на вправляння з худобою підіймати? (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 115); // Який хоче спати, охоплений сном; сонний. Після вечері посадила Явдоха Павла на покуті, вимитого, чистого і сонливого (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 132); * Образно. Конем скрадався парубок, обминаючи людні місця, чвалуючи.. манівцями, по сонливих степах та дрімливих лісах (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 319); // Власт. тому або який буває в того, хто хоче спати. Спершись щокою на кулак, Таубенфельд сонливими, скаламученими очима дивився у вікно (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 169).

2. Який викликає, навіває сон. Чути музику, що помалу стихає і переходить у тихий, одноманітний, сонливий шум старого лісу (Степан Васильченко, III, 1960, 244); На хуторі П'ятигори стояла сонлива тиша. В розпеченому повітрі дзвеніли тільки комахи, та на ставку часом скидалась риба (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 22).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання