Відмінності між версіями «Клацати»
(Створена сторінка: '''Клацати, -цаю, -єш, '''''гл''Щелкать зубами. ''Зубами клацав мов би пес. ''Котл. Ен. VI. 59. ''Так те ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Клацати, -цаю, -єш, '''''гл''Щелкать зубами. ''Зубами клацав мов би пес. ''Котл. Ен. VI. 59. ''Так те дерево й оступили, так зубами й клацають. ''Рудч. Ск. | '''Клацати, -цаю, -єш, '''''гл''Щелкать зубами. ''Зубами клацав мов би пес. ''Котл. Ен. VI. 59. ''Так те дерево й оступили, так зубами й клацають. ''Рудч. Ск. | ||
[[Категорія:Кл]] | [[Категорія:Кл]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''КЛА́ЦАТИ''', аю, аєш, недок., чим і без додатка. Утворювати короткий своєрідний звук раптовим зіткненням рівних поверхонь твердих предметів, дією якого-небудь механізму тощо. В повітрі пахне перепаленим порохом, недалеко за дротом клацає затвор (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 583); Клацає замок, залізна важка хвіртка відчиняється (Олесь Донченко, III, 1956, 25); Звір не роззявляв пащі, не клацав гострими зубами (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 224). | ||
| + | |||
| + | ♦ Клацати зубами: | ||
| + | |||
| + | а) голодувати; | ||
| + | |||
| + | б) дуже мерзнути. — Зубами здорово клацаєш? — Що ти!.. Буває навіть жарко (Олесь Гончар, III, 1959, 231); Клацати на рахівниці: а) займатися підрахунками на рахівниці. Вдень клацав [Вольдемар] на рахівниці в банку, а ввечері тинявся.. по вулицях (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 82); | ||
| + | |||
| + | в) (ірон.) працювати рахівником. [Цар:] Головою був [Каган], на машинах їздив, а тепер на рахівниці клацає (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 9). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 177. | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | '''КЛА́ЦАТИ''', аю, аєш, недок., чим і без додатка. Утворювати короткий своєрідний звук раптовим зіткненням рівних поверхонь твердих предметів, дією якого-небудь механізму тощо. В повітрі пахне перепаленим порохом, недалеко за дротом клацає затвор (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 583); Клацає замок, залізна важка хвіртка відчиняється (Донч., III, 1956, 25); Звір не роззявляв пащі, не клацав гострими зубами (Автом., Так народж. зорі, 1960, 224). | ||
| + | |||
| + | ◊ Кла́цати зуба́ми: | ||
| + | |||
| + | а) голодувати; | ||
| + | |||
| + | б) дуже мерзнути. — Зубами здорово клацаєш? — Що ти!.. Буває навіть жарко (Гончар, III, 1959, 231); Кла́цати на рахівни́ці: а) займатися підрахунками на рахівниці. Вдень клацав [Вольдемар] на рахівниці в банку, а ввечері тинявся.. по вулицях (Хижняк, Невгамовна, 1961, 82); | ||
| + | |||
| + | в) (ірон.) працювати рахівником. [Цар:] Головою був [Каган], на машинах їздив, а тепер на рахівниці клацає (Зар., Антеї, 1961, 9). | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 177. | ||
| + | |||
| + | ==Іноземні словники== | ||
| + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | ||
| + | '''Клацати''' | ||
| + | |||
| + | • 1) клацати — аю, аєш, недок., чим і без додатка. Утворювати короткий своєрідний звук раптовим зіткненням рівних поверхонь твердих предметів, дією якого небудь механізму тощо. •• Кла/цати зуба/ми а) голодувати; б) дуже мерзнути … | ||
| + | Український тлумачний словник | ||
| + | |||
| + | • 2) клацати — дієслово недоконаного виду … | ||
| + | Орфографічний словник української мови | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Клацати.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Клацати1.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Клацати2.jpg |x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| -ISZAlKfruw}} | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Версія за 10:48, 15 листопада 2021
Клацати, -цаю, -єш, глЩелкать зубами. Зубами клацав мов би пес. Котл. Ен. VI. 59. Так те дерево й оступили, так зубами й клацають. Рудч. Ск.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КЛА́ЦАТИ, аю, аєш, недок., чим і без додатка. Утворювати короткий своєрідний звук раптовим зіткненням рівних поверхонь твердих предметів, дією якого-небудь механізму тощо. В повітрі пахне перепаленим порохом, недалеко за дротом клацає затвор (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 583); Клацає замок, залізна важка хвіртка відчиняється (Олесь Донченко, III, 1956, 25); Звір не роззявляв пащі, не клацав гострими зубами (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 224).
♦ Клацати зубами:
а) голодувати;
б) дуже мерзнути. — Зубами здорово клацаєш? — Що ти!.. Буває навіть жарко (Олесь Гончар, III, 1959, 231); Клацати на рахівниці: а) займатися підрахунками на рахівниці. Вдень клацав [Вольдемар] на рахівниці в банку, а ввечері тинявся.. по вулицях (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961, 82);
в) (ірон.) працювати рахівником. [Цар:] Головою був [Каган], на машинах їздив, а тепер на рахівниці клацає (Микола Зарудний, Антеї, 1961, 9). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 177.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
КЛА́ЦАТИ, аю, аєш, недок., чим і без додатка. Утворювати короткий своєрідний звук раптовим зіткненням рівних поверхонь твердих предметів, дією якого-небудь механізму тощо. В повітрі пахне перепаленим порохом, недалеко за дротом клацає затвор (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 583); Клацає замок, залізна важка хвіртка відчиняється (Донч., III, 1956, 25); Звір не роззявляв пащі, не клацав гострими зубами (Автом., Так народж. зорі, 1960, 224).
◊ Кла́цати зуба́ми:
а) голодувати;
б) дуже мерзнути. — Зубами здорово клацаєш? — Що ти!.. Буває навіть жарко (Гончар, III, 1959, 231); Кла́цати на рахівни́ці: а) займатися підрахунками на рахівниці. Вдень клацав [Вольдемар] на рахівниці в банку, а ввечері тинявся.. по вулицях (Хижняк, Невгамовна, 1961, 82);
в) (ірон.) працювати рахівником. [Цар:] Головою був [Каган], на машинах їздив, а тепер на рахівниці клацає (Зар., Антеї, 1961, 9). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 177.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Клацати
• 1) клацати — аю, аєш, недок., чим і без додатка. Утворювати короткий своєрідний звук раптовим зіткненням рівних поверхонь твердих предметів, дією якого небудь механізму тощо. •• Кла/цати зуба/ми а) голодувати; б) дуже мерзнути … Український тлумачний словник
• 2) клацати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
Ілюстрації
|
|
|
