Відмінності між версіями «Квітувати»
(Створена сторінка: '''Квітува́ти, -ту́ю, -єш, '''''гл. ''Цвѣсти (о хлѣбныхъ злакахъ). ''Жито квітує. ''Ном. № 10162. [[Кат...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Квітува́ти, -ту́ю, -єш, '''''гл. ''Цвѣсти (о хлѣбныхъ злакахъ). ''Жито квітує. ''Ном. № 10162. | '''Квітува́ти, -ту́ю, -єш, '''''гл. ''Цвѣсти (о хлѣбныхъ злакахъ). ''Жито квітує. ''Ном. № 10162. | ||
[[Категорія:Кв]] | [[Категорія:Кв]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | '''КВІТУВАТИ''', ує, недок. | ||
| + | |||
| + | 1. Викидати квіти; квітнути, цвісти. Густішою стіною сплелося жито, що почало вже квітувати, — пустило із себе дух свого цвіту (Степан Васильченко, I, 1959, 124); І всюди, всюди, — аж ніби холодно ставало від білого цвіту! — скрізь квітувала калина... (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 98); | ||
| + | <br /> | ||
| + | // Бути вкритим квітами, мати квіти. В травні на Україні квітує земля (Юрій Смолич, День.., 1950, 54); Степ квітував. Незайманий, звіку неораний, високотравний... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 183); * Образно. І, хоч життя, як зрілий плід, Але серця квітують квітом (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 120). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Процвітати, успішно розвиватися. Нині, як, мабуть, ніколи, розвивається й квітує у нашій республіці художня самодіяльність (Літературна газета, 21.X 1960, 2). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 136. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Квітувати.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Квітувати2.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| dWcLBf0jx4g }} | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2021 року]] | ||
Поточна версія на 12:50, 13 листопада 2021
Квітува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Цвѣсти (о хлѣбныхъ злакахъ). Жито квітує. Ном. № 10162.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КВІТУВАТИ, ує, недок.
1. Викидати квіти; квітнути, цвісти. Густішою стіною сплелося жито, що почало вже квітувати, — пустило із себе дух свого цвіту (Степан Васильченко, I, 1959, 124); І всюди, всюди, — аж ніби холодно ставало від білого цвіту! — скрізь квітувала калина... (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 98);
// Бути вкритим квітами, мати квіти. В травні на Україні квітує земля (Юрій Смолич, День.., 1950, 54); Степ квітував. Незайманий, звіку неораний, високотравний... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 183); * Образно. І, хоч життя, як зрілий плід, Але серця квітують квітом (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 120).
2. перен. Процвітати, успішно розвиватися. Нині, як, мабуть, ніколи, розвивається й квітує у нашій республіці художня самодіяльність (Літературна газета, 21.X 1960, 2). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 136.
Ілюстрації
|
|
